Крематорій мрій

Ну типу новорічний пост)) 
Недавно Умебаяші нам ставив нову пісню, яку ми потім співали. Пісня знову, як і попередня, яку ми слухали, справила неймовірне враження на моїх одногрупників, які напевно ще довго з нею носитися будуть. Мені вона теж дуже сподобалася, і після NN-ного прослуховування я вирішила поділитися цією радістю з іншими. Тримайте - старовинна японська пісня Shimauta в сучасній обробці гурту The Boom (перший раз про таких почула, але вже дуже цікаво).
http://rapidshare.com/files/80411183/Track_01.mp3

ЗІ: До речі, Умебаяші нібито Новий рік святкує в Японії... Я теж хочу)))
ЗІ-2: А ще я відмовилася від шансу поїхати на другий семестр у Корею. Може, на третьому курсі, га? *_*
ЗІ-3: Тупо не вмію писати пафосні пости. А інколи так пробиває, хочецця шось таке високе-превисоке, глибоке-преглибоке чи загорнуте-презагорнуте... Ага, ото прямо зараз! Не вичавлюється нічого такого на папір, чи тим більше на екран компа. Яка безодня максималістичних заяв і глибокодумних коментарів гине за мій рахунок?! 

Шукала в Інеті анонси, коли в "Аладдіні" фільм "Золотий компас" іде. Потрапила на якийсь сайт, там написано: "ТЦ Аладдін.
Адреса: вул. Грішка, 5"... :D  Серйозний мав бути грішок, аби на честь нього вулицю назвали... =)))

Додано: Тепер дивлюся на іншому сайті кіноафішу - там назва фільму "Біовульф"... Добре ще, що не "Біфідовульф"!!

Вчора в аптеці на І поверсі нашого будинку вибирали шампунь. А там в одному ряду виставлені якісь з однієї серії, доволі дорогі, з травами. Беру один з них, там на картонній упаковці написано:  "Шампунь для волосся з жирною лупою". Ну я трохи аж злякалася від такого жорстокого діагнозу - мало того, що лупа, так ще й жирна. Поставила коробочку, беру в руки сусідню й читаю: "Шампунь для волосся з зеленою пліснявою"... Я випала просто!!! XDDD Це ж якщо розуміти за аналогією,  то блін виходить не шампунь з пліснявою, а волосся!! Або ж, якщо другий напис розуміти все-таки як "шампунь з пліснявою", тоді за тою ж таки аналогією в першому виходить "шампунь з жирною лупою"...))) Ох, це треба було сфотографувати!! Дві коробки одного виробника, стоять поруч... і ці написи... *LMAO*  ЗІ: Чи, може, дійсно є така хвороба, що волосся пліснявою вкривається!?... 

Побачене пару тижнів тому оголошення в Інституті філології: "Команда КВК Інституту філології шукає милого, кмітливого, веселого ХЛОПЦЯ!!!" (великими літерами, підкреслено) =DD  Таке можливе тільки в Інституті філології!))))

Ну і наостанок: колись шукала я текст пісні Олега Скрипки "Доля". Змогла знайти тільки на російському сайті. "Балділа" я від того тексту довго... В мене склалося таке враження, що то транскрипція з китайської, а не української... Давно хотіла відшукати той текст заново і тут вивісити. Тепер чомусь не знаходжу (чи не впізнаю), зате пошук у масовій кількості видає варіант, який вам і пропоную, бо він теж заслуговує... належного поцінування;)))

Мило жадано
долею дано
слiвок сами тi
падоли до нiх
плакало щастя
дэ ти кохана?
в серцi моему
ноти сумни
скрiзи на вiкнах
можэ забуду
можэ всэ мэнэ
манит розлуки
нэбо боронит
того чужого
а нэ мэнэ

Великой доле
чужое доле
нэ важко пэрэйти
тэчус в нэволе
чужое доле
та як свое знайти?

Можэ зново  ми
з нивою серпня
боль и прощаня
що нэ обмэнэ
мовою нэба
можэ востанне
я заклэнаю
згадуй мэнэ

Великой доле
чужое доле
нэ важко пэрэйти
тэчус в нэволе
чужое доле
та як свое знайти?

Мило жадано
долею дано
ти мое сонце
що втэкло сэбэ
всэ що до тэбэ
не помъятаю
я помъятаю
тiлькi тэбэ

Великой доле
чужое доле
нэ важко пэрэйти
тэчус в нэволе
чужое доле
та як свое знайти?

Ну й хто ще досі дивується, чого росіяни нашу мову не розуміють?.. Я теж тут не все розумію XD (Ехх, а той, втрачений варіант був ще каліберніший! Там майже кожне довге слово на кілька менших ділилося, й то перекручених...)
 

Дивно, як я досі не написала "сіквел". Настрій просто.... як через дупу пропущений, вибачте на слові. Нащо було стільки готуватися???? Примушувати себе підняти руку й виступити??? Вчити той клятий семінар??? Розповідати так, що аж захрипла??? Відповідати на запитання і потім переживати довго й нудно, що не одразу зорієнтувалася???? Щоб дізнатися в кінці уроку, що якщо ти виступаєш не перша, то навіть незважаючи на те, що розказала не менше за першу людину, а то й більше, та ще й відповіла після виступу на запитання - то це все одно рахується як ДОПОВНЕННЯ, 1 - максимум 2 бали?!?!?! І той же самий 1 бал дають людині, яка додала в кінці чийогось виступу пару слів??? А не виступала хвилин 15, як я??? І якщо ця людина потроху пододає разів зо три (хай навіть усі 3 рази по 3 речення), то в неї вже буде 3 бали, а оскільки моє, блін, "доповнення" було одне (то нічого, що велике, змістовне - все за темою питання, нічого зайвого - й навіть наполовину розказане усно, а не читане з ксерокопій), то більше 2х мені не світить, та й 2 бали дуже примарні (не знаю, від чого залежить оцінювання, але в цьому році нам майже ніхто не пояснює, звідки й чому в нас ті чи інші бали... просто ставлять перед фактом, дуже зручно! а пробуєш розпитати, то буквально притискають свої листочки до грудей зі словами: "Це моє, вам сюди пхати носа нема чого!" !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!)
Просто не віриться в такий абсурд. Може, справа в тому, що в нас була практикантка? Вона заявила, що наша політологша їй наказала ставити "виступ" тільки тим, хто на дане питання відповідає першим, навіть якщо він половину питання не розкрив!! Не вірю!!!!!!! (Я не в захваті від політологші, але це вже для неї занадто, по-моєму...) І, чорт забирай!! Я в неї спитала: а ніяк по-іншому зарахувати не можна (бо з тим, що то було "доповнення", я в житті ніколи не погоджусь!!!) Вона мені мило посміхнулася й відповіла: "Ні!" Практикантка, нібито ж студентка ще, блін... Від таких людей розуміння більше, ніж від викладачів чекаєш... Угу, дочекаєшся. Жлобство процвітає, а про абсурд і так усе ясно.
Все, не вірю я тепер, що шось у мене вийде на добре з політологією. Я зробила все, що могла. Ще стільки ж паритись, щоб знову отримати фак під носа? Я можу бути скільки завгодно тупою дурепою, але поки що не настільки.

Шиза... Бачу фотку японського Парламенту і так радісно: "Енма-Чьоооооооооооо! Мейфу!!!")))))))))))))) XD

PS: А ще я сьогодні була не дуже в гарному... ну добре, просто в жахливому настрої, сіла за комп писати т.зв. "творчу роботу" з політології ( щоб вона провалилася!!! <__< ) і... з мене як попер яой... Причому який там яой, жорстке садо-мазо порно...)))) Тепер перечитую й сама себе боюся))) Тобто ні, я-то знала, що я на таке здатна, але чомусь переконана, що якщо дати це почитати навіть своїй найближчій подрузі-яойщиці (яойниці?? як все-таки правильно?..), то після цього однією подругою в мене стане менше... О_______о""""""""

 
І ще дещо на сьогодні! Ця антологія вміщує 13 невеликих історій від різних популярних авторів містики на задану тему: день народження)) Скачана мною з ІРКу виключно через оповідання тієї самої Тані Хафф, у якої є яойна трилогія Smoke/Darkest Night. В ньому розповідається про те, як Тоні Фостер та його друг і колишній бойфренд, а заодно нав`язливий покровитель, за сумісництвом вампір Генрі Фіцрой шукають подарунок для їхньої спільної знайомої, з деякого часу теж вампірки)), мимохідь рятуючи маленьку дівчинку від якоїсь містичної істоти... Сама ще не дочитала, але фірмовий хаффівський гумор уже встигла зацінити)) Як і побачити те, що мого улюбленого героя ака Лі авторка тимчасово сплавила до Лос-Анджелеса Т___Т Сумно... Але все одно, любителям трилогії - читати неодмінно! Та й просто прихильникам авторів жанру містики...
 Я завантажила файл з книгою (англ. мовою) на RapidShare, отже, качайте на здоров`я, якщо лінь лазити по ІРКу))) :
http://rapidshare.com/files/74314638/Charlaine_Harris_-_Many_Bloody_Returns__html_.rar

Ну ви уявіть тільки: в них уже свої символи виробилися!

Оцей значок із 2-ма літерами "С" - офіційний знак слешерів... Правда, їх обмежена кількість, штук 60... Але, блін, 60!!! О___О 

Ми жорстоко недооцінювали одну з найсуттєвіших рис японського характеру, а саме вищезгаданий трудоголізм: Умебаяші-сенсей зі своїм зламаним ребром сьогодні вже з`явився нас учити!.. Ми вже чули, що він рветься до універу, але інші наші сенсеї запевняли, що будуть відмовляти його всім колективом)) Про те, що саме з ним трапилося, ні слова на парі не було сказано, Умебаяші лише жалкував, що, уявіть собі, через те, що він довгий час не міг (і все ще не може) активно рухатися, то він потовщав, і тепер переживає, аби швидше схуднути...  Японці!
 Ну і звісно, він дуже вибачався, що не був у нас аж на цілих 2х парах, і цікавився, хто ж його заміняв і що ми робили.  Японці...)))


Ну і трохи про інше - блін, перший раз в житті злиняла з пари однієї з наших англійок (з якою в мене все одно ніяких проблем), дійшла аж до вул. Б. Хмельницького - і тут до мене підходить якийсь сивий добродій у кепочці й питає (якби ж "Котра година"!!!!): "Ну що, не пощастило Вам?" Я піднімаю голову, аж добродієм у кепочці виявляється І.П. Бондаренко (керівник нашої кафедри)!! Я просто випала...  Ну добре, що якось відкараскалася. Взагалі-то яка йому справа, куди й коли ми йдемо? Та він навіть мого імені не пам`ятає й сплутує, хто який курс, але обличчя, блін клінтон, запам`ятав, і тепер нам нещасним волі немає... Всі шугаються Бондаренка... А йому, по-моєму, просто в кайф студентів шугати. Розважається він так. Ну, сподіваюся, що то він не серйозно... О___о

Кожен раз, коли я читала чи чула про якісь звірства скінхедів, я співчувала їхнім жертвам, думала: "Повбивати б тих псевдо-націоналістичних покидьків нафіг" і забувала про це. Але що ми взнали сьогодні....
В неділю нашого Умебаяші-сенсея побили скіни десь біля студентських гуртожитків на ВДНХ. Зламали ребра, він зараз у тяжкому стані. Це все, що нам сьогодні повідомила Марія-сенсей, коли ми поцікавилися, чому вчора Умебаяші не прийшов на нашу пару. Додала, що не знає, коли він повернеться в універ, і нам дуже пощастить, якщо він взагалі не поїде назад в Японію.  

Ну от тут у мене слів немає. Ніяких. Ми знаємо Умебаяші-сенсея неповний рік. Ми можемо вважати, що з Учімурою, яка викладала в нас минулого року, було веселіше. Але ми вже встигли... здружитися з ним, чи що? Зріднитися, у деякому сенсі? Відчути його "своїм" - і національність тут ні до чого. Ми сміялися з ним на парах,  які тільки життєві ситуації разом не обговорювали, він допомагав нам зі складною граматикою, питав нас зранку, чи ми виспалися і як добиралися до універу ("Ніхон но чікатетсу ва ужас дес ка?" - "Ііе, Кіефу но чікатетсу ва ужас дес!"), розповідав, як його оштрафували на 80 доларів за парковку, ставив нам "Тоторо" і співав "Ваташі ва Мінесота но тамаго-урі".  Прожив в Україні сім років, знає російську й українську однаково добре. Мабуть, він цікавився Україною? А які почуття вона викликає в нього тепер? Ми навіть достеменно не знаємо, в якому він зараз стані. Я взагалі не уявляю, що він міг відчувати. Я ще більше не уявляю, що б такі тварюки могли зробити з Учімурою. Все, на що вистачає моєї уяви - це на те, що варто було б з ними самими зробити. Але ж ніхто не зробить. Їх навіть не спіймали.

Наостанок хочу тільки висловити побажання, щоб наш дорогий Умебаяші-сенсей благополучно одужав і не втратив віру в те, що в Україні є нормальні люди. Бо вони таки є. 
Тільки мені іноді здається, що їх набагато менше...

 

Звичайно, запалити свічку - це ще дуже мало. 
Але не зробити й цього...  Не знаю.  Зрештою, байдужість породжує лише байдужість.

А я щойно з Михайлівської площі. Таке відчуття, ніби на деякий час перестаєш належити реальному світові. Сьогоденню. Буденному оточенню. Це потрібно... Але я можу говорити тільки за себе і частково за тих, кого бачила там. І більше сказати не можу, бо всі, хто так чи інакше взяли участь у відзначенні 75-х роковин Голодомору, самі це відчули. Або ні. От і все. 
Тоді чому я взагалі про це згадую? Хочеться хоч якийсь відгомін того відчуття передати... комусь... не знаю. Просто мені потрібно було це написати. 

Так, я загальмована, але я дізналася про проблеми "Знань" із орендою в мерії тільки сьогодні, коли зазирнула туди за своїм інтелектуальним (чи не дуже) пайком. Міська влада вимагає, щоб до 10 листопада приміщення на Хрещатику було звільнено.  Тобто чудовий двоповерховий магазин з усім своїм багатством може гуляти лісом, а замість неї втюхнуть туди який-небудь бутік чи кахве, як у тій нещасній "Букві" на Харківській... (як згадаю за неї, мене кожен раз пересмикує... Таке знущання з книжкового магазину! Примітно, що там все також починалося з двох великих поверхів...) У "Знаннях" зараз збирають підписи відвідувачів на підтримку книгарні. Хоча наче й небагато залишилося часу, але ви все ще можете прийти туди й поставити свій підпис, а то й запропонувати якусь іншу допомогу. Наприклад, вони організують чергових, які спостерігали б за тим, хто заходить до магазину... Ну, про це детальніше, наприклад, отут: http://news.forenet.info/article.php?subaction=showfull&id=1194331454&ucat=1
А це телефон з листівки, за яким також можна запропонувати свою допомогу: 8063 6179767 (Культурна Варта)
Отже, якщо вас турбує доля книжкових крамниць нашого міста (яких і без того дуже й дуже мало, особливо пристойних і з гарним вибором) і доля "Знань" зокрема, приходьте підтримати їх, хоча б поставленим підписом. 
Ми ж не хочемо дозволити зникнути ще одній інтелектуальній оазі Києва?!
Особисто я люблю цей магазин. Може, в ньому не так багато різнопланової л-ри, як хотілося б, і немає рідкісних книг... Але це дуже й дуже достойна, велика й шанована книгарня. Мій анікі сказав, що тут справа крутиться довкола великих грошей, і нажитися прагнуть як представники влади, так і хазяї крамниці, тож ми можемо стати лише несвідомими помічниками в досягненні кимось якихось вигод... Може, воно й так, не знаю. Мені байдуже, хто і як планує нажитися на книжковому магазині, які в них цілі й яка роль простих книголюбів, які приходять підтримати хорошу книгарню. Але ж ми, здається, робимо це для себе. Якщо "Знання" звідти приберуть, де вони опиняться? І чи опиняться хоч де-небудь?..

 Ваааа... В Росії відкривається черговий слешкон... http://slashcon.ruslash.net/index.php?m=info 
Який клас, я балдію, як у них там усе організовано! *thumbs up* Ну чого в Україні такого нема??? Хіба так мало любителів і авторів яою на наших рідних теренах?.. О.о"
Дуже-дуже хочеться слешкончик #^_____^#

 Анньонхашімніка? =)))
Тобто, "Як у вас справи?" по-корейськи. Тааак, сьогодні я почала її вчити, клас! Половина значків дуже схожі на кану... чи кана схожа на ці значки?? І слова деякі теж схожі. Правда, за слова я не зовсім можу поручитися, бо наша сенсей, себто сонзенім, не має звички підписувати корейські значки латинськими літерами, як це робили для нас на початку "японські" сенсеї. Тому всі сприймали на слух, а який зіпсований телефон з того вийшов, невідомо)) Хай там як, корейська - це весело! #^__^#
А ще в нас сьогодні лекцію читав японський художник Торіі Рей. Дуже-дуже талановита людина, але й ідеаліст ще той... "Побачивши, які в Києві живуть висококультурні люди, я вирішив, що потрібно дуже попрацювати, аби справити на них враження..." Бідолаха, щастя, що він не знає, які ми "висококультурні". А коли настав час для запитань, його чомусь обсіли якісь бабусі з дідулею, який завернув щось таке про математику й теорію груп (чи чого?), що нещасна перекладачка трохи випала)) І більшість присутніх теж ^^;  Коротше, вирішили ми з подругою в середу сходити на його виставку в Нац. худ. музей... 
А ще я набрала журналів "Ніппонія". І з великим задоволенням прочитала цикл статей про кавай (російською; хоча я й взяла два журнали японською, моїх знань поки що не вистачить для їхнього прочитання...). Цікаво. Але під кінець мене просто довела транскрипція, чи як це назвати, "каваій". Що за каваій, блін?!? Я розумію, що "кавай", до якого всі звикли, - це варіант теж неправильний, але каваій??? Вибачте, не можу цього витерпіти:((( " Каваї " вже тоді, може? Це хоч вимовленню піддається. А на каваій у мене язик не підніметься -__-" А краще вже "каваіі" залишити, і хай хто як хоче, так і вимовляє. Каваій - це, вибачте, некавайно. Хоч, може, й цілком каваійно))
Ну і ще трохи побурчу. Дивлюся останнім часом аніме "Monster". Сугойне аніме, мені дуже подобається... Англійські саби начебто добрі, але... У третій серіі є такий момент - показують фотку чоловіка середнього віку зі словами: "Adorufo Yunkers, sanjuunisai." Перекладають: "Adolf Junkers, 23 years old." Таж 32! Він і на фотці-то на 23 ніяк не тягне, але ж і почути чітко можна, що сан-джюу-ні-сай, а не ні-джюу-сан-сай. Я вже аж прибалділа, подумавши, що, може, перекладачі так прониклися тим, що дія відбувається в Німеччині, що вирішили й числа перекладати відповідно по-німецьки - в тих якраз dreiundzwanzig, тобто "три-й-двадцять" - це й буде 23. Але ж аніме все-таки японське)))
В англійських сабберів взагалі, я бачу, з числами якось напружено. Он у "Kyou Kara Maou" весь час плутали shigatsu зі shichigatsu... Підступні японці! Понавидумували тут, що нещасні саббери розібратися тепер не можуть =)
 

Це я до чого? Та от, з кожним днем відчуваю себе все більш відокремленою від усіх інших... І не те щоб я до цього прагнула, а навіть зовсім навпаки, але так уже виходить. От минулої п`ятниці естетичка нам розповідала про "обітницю мовчання", зокрема про те, що якийсь студент на п`ятому курсі прийняв таку обітницю, і йому це офіційно дозволили, а опитували його тільки письмово (моїм заздрощам не було меж - якби можна було, я б таку обітницю прийняла ще з першого курсу, а ще краще - класу з 8-го...). Так от, і порадила вона нам (тобто аудиторії десь у 130 чоловік - вся східна філологія) приблизно таке: приймати обітницю чи ні, то вже, звичайно,  наша справа, але потренувати вміння мовчати, коли немає необхідності говорити, нікому не завадить. Далі вона описала ситуацію в тому плані, що зазвичай людині важко втриматися від того, щоб не висловити свою думку з будь-якого приводу, і що часто буває: проходиш повз товаришів, чуєш їхню розмову і тут же пригальмовуєш, аби й собі вкинути пару слів у дискусію. Або, їдучи в ліфті з незнайомою людиною, відчуваєш себе незручно в мовчанці, і виникає бажання сказати хоч що-небудь. Останній приклад видався мені зовсім уже диким, тому я різко похитала головою. Вона це помітила і у свою чергу здивувалась: "Я що, неправильно щось кажу? Помиляюся?" На що мої колеги більш-менш дружно відповіли, що ні, все якраз цілком правильно. 
Дивно. Я, коли їду в ліфті, навпаки боюся, щоб зі мною не почали заговорювати, бо я завжди розгублююся. І навіть коли нормально відповідаю й ніхто не помічає мого стану, все одно така несподівана розмова завжди стає для мене маленьким стресом - ні, необов`язково неприємним, але стресом - завжди. І я навпаки пишаюся тими випадками, коли примудряюся вставити якийсь незначущий коментар у вільну розмову, бо зазвичай у таких розмовах я не уявляю собі ні що говорити, ні навіщо. Ситуація навпаки, коротше кажучи. Мені б узяти обітницю говоріння, що я в принципі частково й зробила, вступивши зі своєю соціофобією на мовну спеціальність, але які ж то стреси й потрясіння мало не кожен день! Зате не нудно. Інколи))
В принципі, це нібито дрібниці, але й життя взагалі - то велика збірка дрібниць)) А таких моментів у ньому багатенько. Усі не опишеш, та й влом ^^;

КНИГИ. Вчора ми з мамою обійшли всю Петрівку в пошуках книг Емілі Родди і "Телені" Оскара Вайлда. Емілі Родда багато чого написала (а на російську переклали заледве меншу частину, про нашу я вже мовчу). Але мене цікавить її детективний серіал "for young adults", або, як прийнято називати цей жанр у нас - "дитячий детектив". Я з таким визначенням жанру не зовсім згодна, але що вже поробиш. Це ж мені, а не авторам терміну, доводиться сором`язливо запитувати бібліотекарок і продавців, чи немає в них дитячих детективів, аррр... =_=" Д.д. у них інколи навіть є. Емілі Родди - нема, хоч убийся. А фанатіння в мене розгорілося ну зовсім не дитяче... Отже, я пожертвувала своїми принципами й поперлася на Петрівку, взявши маму для моральної підтримки. Тим більше, що їй потрібен був автомобільний атлас. Вештаючись рядами, заодно розпитувала про Оскара Вайлда. Висновок: таке відчуття, що більшість продавців взагалі не знають про існування "Телені"! А та меншість, яка знає, мені на очі так і не трапилася. Одна тітка намагалася всучити мені томик Вайлда з "Портретом ДГ", казками й п`єсами. На моє питання, чи немає чогось іншого, різко й гонористо відказала: "Це - краще, що ви можете знайти. Вам треба щось гірше??" Ну і нащо мені їй пояснювати, що в мене вдома - повне зібрання Вайлда включно з листами й статтями, і в цьому зібранні є томики як мінімум не гірші, і все, що мені потрібно - це "Телені"? Та чорт із нею, але ж не можна всерйоз думати, що вся творчість О.В. вміщується в одній збірочці, і більш нічого ніхто не знайде?! Гм, пам`ятаю, як місяць тому здійснила трохи менш масштабне прочісування Петрівки з подругою, так я всім продавцям задавала дослівно таке питання: "У вас немає нової книги Оскара Вайлда?" =))) Малося на увазі, що "Телені" ж раніше не видавалася, тільки в 2003 і 2005 рр. Але жоден не здивувався такій постановці запитання. Тільки хитали головами... А деякі питали: "Кого??" Єдиною людиною, яка не "купилася" на цей парадоксик, була працівниця Дарницької бібліотеки ім. Смолича. Дуже мила жіночка, ми в неї книг набрали під зав`язку, але там не було жодної з тих, які я шукала. Потім ми ще їздили в Республіканську дитячу бібліотеку, там було всього 2 книги Е.Родди, з них одна в мене й так є. Іншу взяли на 10 днів під заставу, думаю передрукувати на комп, бо сканера нема. Де інші діставати, не знаю. Мама перейнялася нездоровим ентузіазмом написати Родді листа, типу хай надішле рукописи для перекладу. А перекладати маю я. Я їй казала, що для того потрібно, щоб я мала якесь ім`я в перекладі, професійно цим займалася, нарешті. Я ж не бачила її лексику в оригіналі... Але на те вони й батьки, аби переоцінювати таланти своїх дітей... Думаю замовити одну книгу з серії на Амазоні, тре тільки розібратися зі способами оплати. А там подивимося... "Телені" теж, мабуть, доведеться замовляти через інет. 
Все-таки, якось погано в нашій країні з літературою. Що із власною сучасною, що з перекладною -__-"
 

 Зіткнулася з невеликою світоглядною проблемою: я люблю аніме; про це вся група знає, але ніхто не поділяє мого захоплення -_-""" ; я люблю яой, про це вся група чула, але вони не знають, що це таке, а тому я впевнена, що вони давно забули це слово; я намагаюся зацікавити аніме мою єдину і найліпшу подругу з групи - що не дуже виходить, бо більшість дисків, які я їй даю, чомусь на її компі не запускаються; вона вже тричі питала мене, який мій улюблений жанр аніме, і тричі в мене язик свербів відповісти "яой"; одного разу вона запитала, що таке "яой", і я не відповіла; бо вона гомофоб. От я й мучуся питанням, чи варто їй усе-таки пояснити, чи продовжувати викручуватися, бо ж і про аніме кортить з нею поговорити, а від таких розмов недалеко до тем про жанри, в тому числі улюблені, питань "а що ти зараз дивишся?" і такого іншого О__О  А з другого боку, вона не просто моя подруга, а єдина людина з групи, з якою мені приємно спілкуватись і є про що поговорити (бо я дуже відлюдна, як японські хікікоморі, й не можу спілкуватися з багатьма людьми), але дружимо ми поки недостатньо довго для експериментів щодо того, чи не почне вона від мене сахатися після такого "зізнаннячка". От і що робити?.. Я, до речі, пропонувала їй принести роздруківку з описанням аніме-жанрів. Це, звичайно, не горить. І я можу запросто про це "забути" (а вона тим більше). З іншого боку, можна просто скинути ту статтю їй, наприклад, на флешку, і подивитися, що з того вийде. Або таки принести роздруківку. І що ж вийде? Знати б хоча б приблизно, що може подумати про любительку чоловічого гомосексуалізму людина, яка каже: "Я терпіти не можу *****, бо він "голубий", а це гидко" ?

Ходила я в суботу на 12-й вже, здається, конкурс промов японською мовою в Лігвістичному університеті (більше знаному як Ін`яз). Що сказати, було весело. Дуже. Хоча зрозуміла я з тих промов менше половини. Але що я для себе точно з`ясувала: боги-демони, як же добре, що ми вчимося в Києві, в нашому рідному бідному КНУ, а не в Одесі чи Дніпропетровську... Це я до чого?? Вимова!!! Це ж здуріти можна! Оце всяке "сімас", "ськасі", "таці", "нісюкан", "цьотто", "мосі"... й інші мусі-пусі. Госсподи, я б із такою вимовою крізь землю провалилася від сорому, а вони ж то думають, що так воно й треба!! Т____Т Ще й місця якісь отримують... Дивно трохи.
А потім був маленький фуршетик, де я вперше спробувала суші... ох і гидота ж(( Хоча мене переконували, що це просто тут подали гидоту, а взагалі-то воно має бути смачно. Ну, менше з тим. Моя одногрупниця почала знайомитися з японцями, і все закінчилося тим, що я пустилася пояснювати одному з японців-членів журі, що таке "врубемашьта" О__о ( однією з багатьох розваг нашої групи є комбінування японських та українських або російських слів... "врубемашьта" придумав наш колишній староста, він же Ілля, він же... ну, там довгий послужний список -__- ...коротше, зі слова "врубиться" и японського закінчення дієслова минулого часу "-mashita" ) І він навіть зрозумів)))
А минулої неділі у нас прямо навпроти дому, біля магазину "Княжий маркет" (назва трошки не відповідає змісту, хм) у 5 хвилинах від метро "Осокорки", менти якогось типа пов`язали, причому саме тоді, коли я проходила повз цей магазин. По суті, вони борюкалися в якомусь метрі від мене, а я зробила "морду цеглиною" і пішла собі далі... А потім виглянула у вікно, так хтось когось повів за магазин, утримуючи за руки... Але вже начебто не міліція. Взагалі щось дивне відбувалося. Мій батько заходив до магазину дізнатися, що сталося, каже - уся підлога в недопалках, а продавщиці дрижать і на питання не відповідають. Що воно таке було? Я сподівалася, наша "Газета Дарницького району" щось про це напише - і ніфіга. Типу й не було. А вже цієї неділі повертаємося з голосування (до речі, це моє перше голосування було!)) і мене, як і багатьох, не внесли до списків, добре що ми це завчасно помітили й подали заяву), то біля сусіднього дому - знову міліція, з`ясовує щось про якихось хуліганів чи кого там...
Осокорки поступово перестають бути одним з найбільш сонних і відносно тихих мікрорайонів міста?.. Цивілізація, блін. Чим більше народу, тим більше зручностей з`являється... і більше проблем. Вибирайте.

А тепер яойне. Ура, я згадала ще пару яойних книг, а також віднайшла лінку, за яку згадувала раніше!... Отже,
6. Марі Рено "Персидский мальчик".
Прикол книги в тому, що на її обкладинці великими літерами написано "Александр", у декілька разів меншими - ім`я автора, а власне оригінальна назва - "Персидский мальчик" - внизу дрібним шрифтом. Це видавці так недвозначно й "тонко" натякають, що саме за цією книжкою Олівер Стоун зняв фільм "Олександр", про Олександра Македонського відповідно. Правда, я тут на одному форумі прочитала, що фільм було знято за іншою книгою цієї ж авторки... Не знаю, чесно кажучи. Я читала лише цю, тому судити не можу, а "офіційно визнаним" першоджерелом є саме вона. Про що ж ця книга? 
Здогадатися на тлі вищесказаного неважко. Власне, саме подивившись "Олександра", я й почала її розшукувати. "Олександр" - це треба бачити. Особливо прихильникам яою. Правда, нічого там особливо яойного немає, але гомофобів починає перекошувати вже від однієї сцени обіймів Олександра з Гефестіоном, чи від єдиного поцілунку того ж Македонського з Багоасом)) Стоп. Тут ми маємо основну суттєву різницю між книгою й фільмом. І те й інше - про життя, долю і, звісно ж, почуття Олександра Македонського, але фільм зосереджується на стосунках македонського правителя, крім матері й дружини, з його полководцем і найкращим другом (а для тогочасних греків найкращий друг... ну ви розумієте #^__^#) Гефестіоном - а от книга написана від імені раба Багоаса, подарованого Олександру Дарієм після поразки персів. 
Багоас доволі докладно описує своє життя: належав до славетного роду, який знищили вороги, а його оскопили й продали в рабство; як він учився догоджати хазяям у ліжку (так, книга набагато відвертіша від фільму; зрештою, професія й суспільне положення оповідача зобов`язує)); як його віддали Олександру; як він вперше покохав (того ж Олександра)... Далі, власне, весь життєпис Олександра Македонського і всі його стосунки з людьми (в тому числі з Гефестіоном) зображується крізь призму поглядів закоханого в нього Багоаса. Це дуже... оживляє, так би мовити, книгу, в якій дійсно дуже багато історичного матеріалу. Рено, наскільки я зрозуміла, сама історик, тому й книга знаходиться десь на перетині докладної історичної біографії Македонського з художньою вигадкою, яка прикрашає біографію і робить її цікавою й незвичайною. Ще один хінт: книга дійсно в більшості речей дотримується історичної правди. Тому, звичайно, і тим, хто дивився фільм "Олександр", і тим, хто не дивився, прочитати її буде цікаво (хоча б через те, що це, напевно, найтовща художня книга про гомосексуальні стосунки))) - якщо, звісно, ви не маєте нічого проти історичних романів, - але прихильники фільму можуть жорстоко розчаруватись у своїх сподіваннях побачити багато яою Гефестіон/Олександр ^__^; ...А також відкрити для себе сувору правду життя так само, як і я, у тому плані, що О. Стоун все-таки надав перевагу романтичному художньому вимислу перед історичною правдою: увага, далі я нахабно кидаюся спойлерами! так, у фільмі Гефестіона ніби отруюють, а Олександр, який страждає після його смерті, через декілька днів теж помирає від отрути, причому показано це так, ніби він, тримаючи чашу з напоєм у руках, здогадується про те, що він отруєний, але все одно випиває - і в усіх любительок яойного ангсту виривається благоговійне зітхання. А от у книзі описано саме те, що було насправді. Не таке романтичне, можливо, навіть більш трагічне (бо Гефестіон помер, швидше за все, від звичайного харчового отруєння, ніким не влаштованого; бо Олександр через смерть друга на деякий час втратив здоровий глузд і вирішив зробити з нього бога, з чим пов`язано багато різних прикрощів; і помер він набагато пізніше, скоріш за все - від хвороби), але яке вже було... От така це книга.
Натрапила на цей історично-яойний шедевр я в "Сяйві" десь із рік-півтора тому й була просто в захваті, бо вже не сподівалася десь його знайти, окрім інету. Купила за 50 грн. Чи є він там досі - та повинен бути... Зараз я в багатьох магазинах бачу книгу Марі Рено "Тезей", але сказати про неї нічого не можу, бо не читала. В принципі, тепер книги Марі Рено не дуже важко купити.
7. Оскар Вайлд "Телені".
Півцарства за цю книжку!!! Заради неї я навіть пів-Петрівки спромоглася облазити в пошуках - ніхто нічого не знає. В магазинах не бачила. Що ж воно таке?..
Цю книгу приписують або О. Вайлду, або його друзям чи послідовникам, або і йому, і їм одночасно. Видано її було два рази в російських видавництвах, 2003 й 2005 року. Короткий опис , пролог і ще дещо читаємо тут:
http://az.gay.ru/books/erotics/teleny_2005.html
Якщо зацікавило й хочеться дізнатися більше - тут дуже добре написано і про сюжет, і про його створення.
Щодо купівлі книги - знайшла поки що лише оцей магазин , але не знаю, наскільки він надійний чи зручний. Ніколи не купувала нічого в інеті v_v

Поки на цьому й усе, продовження, тобто "Яойні книги-2":))), все ще очікується ^__~ Адже це ще далеко не кінець ;)
А поки що - дуже корисний лінк (той самий, обіцяний) на тему "Слешні книги" одного з поттерських форумів (але Поттер у даному випадку ні при чому). Тут перелічено багатенько книг яойної спрямованості й подекуди - навіть посилання на місця, де їх можна дістати ^__^ :
http://forum.fanfics.ru/index.php?showtopic=1576

 

А ще я знайшла оцю іграшку:
http://trinixy.ru/2007/07/30/klassika_ljubovnyjj_kalkuljator.html -
і тепер відриваюся, перевіряючи яойні парочки на сумісність. І що ж виходить?)))
1. Вольфрам/Юурі (Kyou Kara Maou!) : 84%, "Диявольська парочка" =Р
2. Асамі/Такаба (You`re my Loveprize in Viewfinder) : 92%, "Вічне кохання" XD  Ой, я не можу)))
3. Ендрю/Джей (Поппі Брайт "Вишуканий труп"... навіть не знаю, чого це мені закортіло їх "перевірити"...) : 18%, "Стосунки заморожено".  Хехе, і не дивно)
4. Людвіг/Муракі (моя улюблена кросоверна парочка #^___^#, Ludwig Kakumei & Yami no Matsuei) : теж 84%, відповідно "Диявольська парочка", і це таки точно))) 
Цікаво, що такий результат отримали й Харука/Мічіру, юрійна пара з СейлорМун ^,,^
5. Нефрит/Джедайт (мої любі лорди з І сезону СМ) : 76%, "Кохання вдарило у голову"=)) Судячи з фанфіків, так воно і є ^_~ 
Все, набридло. Відпочиньте поки від моїх заскоків і заодно зацініть оце (безпробудний кавай і просто дуже зворушливий кліпчик ^_~):
http://trinixy.ru/2007/08/13/pesenka_kotenka.html
Таке воно якесь... добре і щемливе=))))


 

Піддалася моді й вирішила поекспериментувати у створенні власної лінійки. Вийшло от що: 

 
 
(А прикольно було б мати ще й україномовний варіант... ^_^ )

Сьогодні все буде на диво прозаїчно, злободенно і взагалі побутово. Попередження: це насправді довго й нудно, просто мені треба "виписатись".

Давненько я сюди не писала... І щодо теми були різні ідеї, але перемогла оця)) Отже, що ми знаємо про доступні широкому загалові яойні книги?? Я маю на увазі ті книги, в яких зображені хоч у вигляді натяків стосунки між чоловіками. Говорити буду про ті, які сама читала або збираюся. І не лише про те, які вони, але й де їх такі узяти. А говорячи про книги, за основу братиму власні враження, попереджаю одразу. А кому моє імхо читати не з руки - прокрутіть увесь цей флуд і десь наприкінці натрапите на парочку лінків із більш повним, але й більш сумбурним переліком книг=)

Книги і автори, в яких яой видно неозброєним оком

1. Лінн Флевелінг "Сага про Спостерігачів". Трилогія, до якої входять (існують лише в перекладі російською, тому й пишу російські назви): "Месть темного бога", "Крадущаяся тьма" і "Луна Предателя". Англійською це відповідно: "Luck in the Shadows", "Stalking Darkness" і "Traitor`s Moon".
Це були мої перші яойні книги, може тому й одні з найулюбленіших :) Жанр - фентезі, причому в перших двох більше пригод (а в другій вони до того ж доволі темного, моторошнуватого характеру...), а в третій - детективу. Гарна мова, цікаві персонажі, незвичний сюжет... Може тому незвичний, що в ньому детально і поступово описано появу і розгортання почуттів двох головних героїв один до одного?.. ^_~ А якщо розбирати з погляду "яойності", то в першій книзі все доволі невинно, у другій присутні 2 поцілунки й премила сценка в борделі=), а от у третій вже згадується ліжко... і далеко не тільки ліжко)))
У продажу на сьогодні можна знайти лише останню з книг трилогії... Ну, звичайно, окрім Петрівки. Там, якщо гарно попорпатись, багато чого може знайтися. Але мушу попередити, Петрівку я органічно не перетравлюю через свою кляту асоціальність, тому про неї тут йтися не буде. Де скачати?
http://www.oreska4.narod.ru - усі три книги російською. Плюс ще дещо на десерт))
2. Таня Хафф.
"Камінь вогню" (The Fire`s Stone) - це друга прочитана мною "яойна" книга. Може, тому за духом нагадала мені Лінн Флевелінг. Теж фентезі, пригоди. Дуже оригінальні герої, особливо принц з цими його шкідливими звичками)). І, мабуть тому, що книга всього одна, з`ясування відносин у ній трохи напруженіше й динамічніше... хоча й до відвертого яою так і не доходить ^^; Скачати можна навіть на Альдебарані, і взагалі будь-де, та й купити в принципі теж неважко. Особисто я читала саме в паперовому варіанті, а купила в старій "Букві" на Харківській, від якої тепер залишилися ріжки та ніжки -__-"
"Темные врата" - кажуть, там описаний потяг одного хлопця до іншого, а оскільки цей інший до того ж янгол, одним бажанням усе й обмежується ^_^; Але почитати це все одно кортить... От тільки де його дістати - хоч убийте Т_Т В магазинах нема, бо виходило десь у 1996 році, в інеті теж не знайдеш... Проте, якщо знаєш англійську, вихід є: IRC, сервер Undernet, канал #bookz, або: сервер IRCHighway, канал #ebooks. От і все)))
"Димова трилогія" (Smoke Trilogy, Darkest Night) - на це диво я натрапила нещодавно, але зависла на ньому надовго. Трилогія належить до "міського фентезі", повсякденне життя+магія, а ще як взяти до уваги, що це повсякденне життя хлопця-гея, який працює на кіностудії й начебто безнадійно закоханий в одного з провідних акторів, а магія включає в себе його кращого друга-вампіра і ще до біса всього іншого, і увесь цей кайф прикрашено фірмовим хаффівським гумором... нння!=))) Дуже жаль, що книги всього три...
До речі, ця трилогія написана як продовження до набагато більш відомої "Кривавої серії" про вампіра Генрі Фіцроя (той самий друг) і детектива Вікі Нельсон (от через неї в "Кривавій" серії й немає яою! от саме тому вона й більш відома...). У "Криваву" входить 5 книг, їх можна вільно придбати у будь-якій книжковій крамниці, але там майже безпробудний гет=(( Що ж до нашої сугойної "Димової трилогії", то що б ми про неї знали, якби її не взялися перекладати в інеті! Так, ви не помилилися, книги цієї трилогії в "країнах СНД" не випускаються. Зате переклад першої з них і початок (поки що - тільки початок) другої лежить на сторінці
http://www.diary.ru/~ovetganna/?comments&postid=23635478 - щоденника Леони, яка на ДезНоут.ру однойменну мангу перекладає. За що їй подвійний респект)) А для таких нетерплячих як я - заходите в ІРК за вищевказаними адресами й качаєте усі три книги мовою оригіналу #^__^# І буде вам щастя=))
3. Наталія Ігнатова "Охотник за смертью". А-а-а-а-а!!!!!!!!! Кайф. Сильно, красиво, іронічно. Неперевершено))) Балансує на межі між яоєм і тихою ніжністю на рівні легкого дотику... слів до душі або гострих зубів до шкіри... Дуже-дуже красиво, дуже-дуже лірично, і при тому з таким почуттям гумору... Я просто не можу не захоплюватися. І знову ж - фентезі й сучасність, елементи багатьох культур... І аххх, моя улюблена Скандинавія з Прибалтикою))) Автор створила величезний, чудовий світ - багатий, але не надто складний для розуміння. При цьому вона не послала реальність гуляти лісом, а поєднала їх. Про героїв я взагалі мовчу - це були б суцільні закохані зітхання, хе-хе)) Дуже тонко описані почуття. Так.. делікатно, дбайливо... І в той же час гранично чітко й ясно. Залишивши простір для фантазій дівчині Марині з прекрасною уявою... І можливість нам, любителям яою, сподіватися, що може, то не зовсім і фантазії..? Чарівливий шонен-ай з присмаком крові? Щось більше чи менше? Для кожного щось своє?..
Що ж до цікавинок сюжету, то крім зображення різних часів з давніх-давен до недалекого майбутнього, а також поєднання різних реальностей, автор ще й обігрує в одному з епізодів сюжет "Дракули", а в багатьох інших вільно трактує різні історичні події=))
Купила я це диво пару тижнів тому в "Орфеї". Скачати можна на тому ж таки Альдебарані (lib.aldebaran.ru).
4. Поппі Брайт.
"Изысканный труп". Про маніяка-некрофіла і маніяка-садиста-канібала, обидва з яких геї, та про їхніх жертв. Кажуть, це найбільш шокуюча з її книг. Ну, мені як завжди пощастило прочитати її першою з усього написаного автором. Враження? Сильно. Красиво до моторошного лоскоту - в одних сценах, і нудотно до тягучого болю в м`язах - у інших. Як на мене, не стільки шокуюче, скільки... ее... розгублююче?? (та нема такого слова, немає...чи є?) Якось не розумієш ставлення автора... тобто, іноді здається, що розумієш, а потім починаєш сильно сумніватися... Може, це й неважливо, але для мене чомусь навпаки. А в основному напружує те, що читаючи сцени про екзекуції й знущання з жертв, я, вся така з себе не-жертвоподібна, і взагалі з трохи садистичними замашками, ототожнювала себе саме з жертвами. Тобто, співпереживала саме їм. І якщо за сюжетом маніяк виривав у живої жертви з живота шмати м`яса, живіт болів у мене. Що свідчить про те, що такий рівень ненормальності, як у милих маніяків Поппі Брайт, навіть для мене завеликий. Що мене дуже засмутило, адже до прочитання цієї книги я вважала себе видатним психом))) (У будь-якому разі, сцена знайомства Ендрю з Джеєм і ще деякі... гомен за відвертість, реально збуджують=))) та ще й як ^.^; )
Купуємо в усіх хороших книжкових магазинах. Я особисто купувала в "Сяйві", але потім бачила і в "Орфеї", і в "Знаннях"... До речі, це єдина книга авторки, яка так вільно продається. Жодної іншої ніде, окрім інету, мені знайти не вдалося. Тож...
Йдемо на www.nosferatu.ru у відділ "Романи" - там є роман П. Брайт "Потерянные души". Не читала, чесне слово - але зрозуміло, що про вампірів. Тематика сайту зобов`язує))) А взагалі на цьому сайті можна добре "попастися" щодо яою - вампіри все-таки завжди якось із ним асоціюються... Енн Райс там же, знову ж таки. На тому ж сайті заходимо у відділ "Рассказы" - там лежить коротка новела Брайт "Смак полину". Перший раз читалося з відстороненою цікавістю, другий раз перечитувалося із захватом... Е ні, зі мною таки щось точно негаразд ^, ,^ І це навіть зовсім не про вампірів. Але все одно про смерть.
5. Мерседес Лекі, трилогія "Останній Герольд-Маг".
Трохи не в тему після попереднього, але що вже зробиш)) Знаю тільки, що фентезі, повне яойних взаємовідносин)) На жаль, російською видавалося так давно, що ніхто вже й не пам`ятає. Англійською можна знайти все в тому ж ІРКу (Last Herald-Mage).

Здається, усе на сьогодні. Я збиралася написати ще й другу частину, "Книги, в яких яой примарно махає ручкою" =D ...Чи щось подібне;))) Але то вже якось іншим разом... 

Мало не забула - обіцяні лінки на перелік яойних книг. Ті з них, що англійські, майже всі можна знайти на ІРКу, інші - в рос. електронних бібліотеках. Альдебаран та лінки на ньому поюзайте)) ...Деякі ж знайти майже нереально Х__Х
www.aarinfantasy.com/forum/f28/t16161-gay_yaoi_english_novels.html 
ОК, я не пам`ятаю лінку №2 ^__^;;; Згадаю - то обов`язково напишу. До того ж, я згадала ще одну яойну книгу... ;Р


"Розтин посвідчив, що пацієнт помер у результаті розтину"

( Точніше, ожив )

І трохи вже звичного "самобітчування" наостанок))) 

Я належу до того дивного типу людей, котрим органічно необхідно бути комусь потрібними. Я не самодостатня. Бо я щиро не розумію, який сенс у моєму "самодостатньому" існуванні, якщо воно достатнє лише для мене? Тобто, якщо моя робота чи присутність потрібна лише мені самій? Через те я й збиваюся з ніг, намагаючись догодити своїм так званим друзям (а хто вони мені насправді, знають лише вони самі, й мені, звичайно, не зізнаються). Ладна потратити купу часу на те, щоб дістати для них те, що їм могло б сподобатися, замість того, щоб займатися потрібними мені самій справами. І все одно потрібною я ніфіга не почуваюся. Навіть зовсім навпаки. Бо, здається, дехто надто звик, що це мені вони потрібні, а не навпаки.
А що робити, я не розумію? Плюнути на них і сісти, склавши ручки? Але ж краще від того не стане. Замкнене коло якесь. Щось я потроху втрачаю сяку-таку самоповагу... Але не зважайте. Сеанс бітчінгу успішно завершено:))

...Бо в мене тариф "Безмежжя" з 30 гб/місяць, а більшу частину цього місяця мене тут не було. Відповідно - є загроза не використати до кінця свій трафік, а це було б неоплатною розкішшю!
Коротше, сьогодні я докачую, нарешті, останні серії Kyou Kara Maou! (Відтепер - Король Демонів!) і паралельно скачую Night Head Genesis. Пару слів про ці дві анімешки.

ККМ. Чудова комедія з дуууже легкими шонен-айними натяками... такими легкими, що це іноді дратує *^.^* Але акцентація подій довкола Конрада, котрий теоретично не є й не повинен бути головним героєм, дуже й дуже псує все гарне враження від серіалу. До того ж, його всестороння ідеальність конкретно мене задовбує... Коротше, все було весело й чудово, поки сценаристам не стукнула не надто вдала ідея навалити все психологічне навантаження на одного-єдиного, доволі шаблонного до того ж, персонажа, після чого в них вже не залишилося ні сил, ні бажання акцентувати увагу на чомусь - або комусь - іще. Тому й вийшло близько до середини І сезону й далі, що головний герой один - Конрад, дух Конрада, спогади й думки про Конрада - а всі інші герої перетворилися на безликих статистів. От чому я хоч і качаю серіал до кінця, але дивитися далі 40-ї серії не маю ані найменшого бажання... І то дивно, як це я стільки витерпіла! -__-
BTW, мій улюблений пейрінг - Вольфрам/Юурі (Вольф зверху! єс!! =D) або Мао/Вольфрам (взагалі-то Юурі мені вже припинив подобатися, але Мао прикольний). Хоча, якщо чесно, з Вольфом мені підійде будь-який пейрінг, аби не гет! ;Р

 

NHG. Діаметрально протилежний за характером серіал за мотивами однойменної манги авторства моєї улюбленої You Higuri (через що я й качаю мангу) і зовсім невідомої мені (чи невідомого?) Iida Jouji. Чесно кажучи, не знаю, як ці двоє поділили роботу над графікою, але ні в манзі, ні тим більше в серіалі практично непомітно стилю Хігурі. Що дуже сумно. Що ж до сюжету, тут я поки що мало можу сказати, бо дивилася всього 2 серії, а читала 6 розділів І тому манги. Причому ці перші 2 серії практично ніяк не співвідносяться з подіями манги - зовсім недавно я вже стикалася з таким у чудовому аніме Matantei Loki Ragnarok. Спочатку я прочитала один том манги, а потім скачала аніме... і практично жодної мангової події там не застала, хіба що про Мідгардсорма і викрадення Локі. Що мене більше всього здивувало щодо Матантея, так це зовсім різна, з самого ж початку, атмосфера манги й аніме: у манзі, хоч ми й стикаємося спочатку з різними загадковими подіями, згодом неодмінно виявляється, що все це легко пояснюється звичайною людською логікою. Так, Локі з Яміно-куном самі по собі - не люди, але вирішують вони найзвичайнісінькі людські кримінальні справи. І це виглядає... стильно. Може, там у наступних томах все змінюється, але, на жаль, не маю я до них доступу... Т___Т Що ж до серіалу про Локі - там з першої ж секунди на тебе вивалюють відро магії, привидів, божественних сил та іншої потусторонщини. Спочатку це здається "легким" перебором, але згодом звикаєш. І, може, людині, незнайомій зі скандинавською міфологією, розібратися в десятках богів, які з`являються одне за одним з кожною новою серією, доволі важко... Але, чесно кажучи, я як давній і незмінний фанат цієї самої міфології просто-таки ловила постійний кайф від їхніх свіжих і подекуди ну дуууже оригінальних трактовок божественних образів (при цьому вражає, що основні риси характеру більшості героїв були збережені й передані ідеально, тобто саме так, як про них писалося в Еддах чи ще деінде).
Повернімося до Найт Хед Генезису. Темна атмосфера - це плюс. Неквапливий сюжет - це вже для кого як, а мені цілком імпонує. У другій серії якісь трохи нелогічні, чи то пак неадекватні дії персонажів - але, може, я просто ще не вникла в характери. Не надто красива прорисовка персонажів - а жаль, бо міг би вийти дуже гарний серіал. От поки що й усе. Може, слід ще додати, що на сайті, звідки я його качаю, відгуки про цей серіал просто-таки полярні. Одні кажуть, що чудово, інші - нудно, треті - що беззмістовно, четверті - що глибина змісту розкривається поступово. Одне я знаю точно - із цим серіалом квапитися не треба. Хочете динаміки - просто не качайте. Гумору там теж шукати не варто. А от якщо вам треба чогось тихого й психологічно напруженого, поступового і в той же час не зовсім логічно обгрунтованого - качайте, дивіться, думайте... Мені подобається. Хоча могло бути й краще.

Хентай. Я навіть не знаю, як опинилася на ось цій сторінці: http://ibox.org.ua/2398 Тобто я знаю, звідки я пішла по лінку на сайт "Інтернет коробка", але як я потім опинилася на сторінці з файлами Little Monica Monogatari..? Чесне слово, я пам`ятаю, як на щось клацнула, але й не сподівалася, що результат видасть мені аніме, а тим більше - хентай! XD Звісно ж, я його завантажила на свій комп =) Потім ще й виявилося, що воно без субтитрів, і довелося сходити на Kage Project. Після цього я дізналася, що воно ще й крім усього іншого в чібізоїд-стилі, й дивитися мені якось розхотілося... Тож на цьому про хентай і завершую.

Лінки на аніме й мангу ККМ, НХГ і МЛР =D=D=D

Он як видала! ^_~
Отже, аніме Kyou Kara Maou я качала з:
Kyou Kara Maou host links
Але там не всі лінки працюють, тому дуже допомагає оця темка на Аарінфентезі:
Kyou Kara Maou Page 12
Cторінка саме 12-та тому, що там і далі - найбільший вибір хостів, а до того в основному один лише підступний Megaupload, якого я терпіти не можу >__< До речі, на Аарінфентезі, на відміну від попередньої сторінки, треба реєструватися.
Манга ККМ:
Aku Tenshi
Переклад у них застряг на 5-му розділі І тому, але це - найбільше віднайдене мною досягнення з перекладу цієї манги #^_^# Ура Аку Тенші!!
Точно ті ж розділи можна знайти й на наступному сайті (вочевидь, взято їх було з того ж АкуТенші), і на цьому все в них і закінчиться, бо сайт, на превеликий жаль, закривається. Зате в них чудові галереї, підбірка аватарів, курсорів, скінів для вінампа і - нарешті - фанфіків!!! - по ККМ ♥_♥
http://ivga-anime.narod.ru/kkm-manga.html
Чудовий сайт з яойними іграми, кліпами й мангою пропонує нам російський переклад - поки що 1 розділ, і це "поки що" триває вже досить давно...:
Yaoi Games - KKM

Night Head Genesis - аніме:
Animeeden - NHG
Всі 24 серії, але треба реєструватися, і взагалі в них там дуже серйозно з реєстрацією й відвідинами форуму. Не постиш на форумі, але качаєш - тебе обзивають п`явкою і дармоїдом... Що не заважає мені повністю ігнорувати їхній прибацаний форум з такими от замашками (ну а якщо я буду плескати там язиком з ранку до вечора, я перестану бути "дармоїдом"? відроблю свою повинність язиком, так виходить? ò_ô) і сподіватися, що вони не заборонять "п`явкам" типу мене безборонно качати аніме й мангу, якої в них хоч засипся \(*O*)/
Манга:
http://leru.yumedream.ru/manga_NHG.htm
Мій улюблений сайт з купою робіт Higuri You - і, звичайно, не тільки. Але про це - іншим разом, а поки що я кинула лінку на сторінку з рос. перекладом НХГ.

Matantei Loki Ragnarok - аніме:
Animeupload - MLR
Заходиш собі без усіляких реєстрацій і качаєш скільки влізе - тут усі 26 серій. Щоправда, в них там засилля реклами... ¬_¬"
Манга:
http://stoptazmo.com/matantei_loki_ragnarok/
Ось звідси я її колись скачала, і як були 1 том повністю й 2-й до 9-го розділу, так усе й залишилось V_V Але й за це спасибі. Стоптазмо - класний сайт, але не яойний ¬_¬ Все одно класний. Я звідти й Бекерсів качала, поки не знайшла... про це згодом. Що ж до МЛР, його точно в такому ж обсязі, як я довідалася пізніше, можна скачати на тому ж Анімеедені. Як і Анімееден, Стоптазмо потребує реєстрації, але зовсім не наполягає на вашій участі у форумі.

Get Backers манга:
Крім уже згаданого Стоптазмо, ось сайт, на якому можна скачати продовження, якого на Стоптазмо немає й не передбачається (в них там усе на 3 томі застрягло):
http://thevproject.blogspot.com/
Тут уже 6-й том, оновлюється блог доволі часто... Але була в неї така перерва, під час якої я якраз натрапила на Анімееден і знайшла там Бекерсів - вже до 9 тому, і оновлення було зовсім недавно! Я сама його тільки зараз побачила, от довантажу 5-ту серію НХГ - і візьмуся за 9 том ГетБекерс \(^o\) (/o^)/ Так от, а тоді там було 8 томів, які я звідти й скачала. Подивимося, хто закінчить переклад манги швидше, і чи закінчить його хоч хто-небудь....

Ну от і все на сьогодні. Я ще хотіла поділитися одним пречудовим лінком на переклад чудових книг Тані Хафф, але той лінк заслуговує набагато більшого, аніж поточної згадки наприкінці настільки довгого базікання, а тому я залишу цей намір до кращих часів, а натомість кидону посилання на мою улюблену сторінку японських смайликів:
http://www.anikaos.com/japanese_emoticons.html

Усе.

Трохи філософії наостанок

Іноді (а то й часто) мені здається, що я наскрізь фальшива, хоча й мимоволі. Що все, що я пишу на форумах, в гостьових чи ще деінде - все це просякнуте фальшем, все якесь штучне. Може навіть - неприродне. Але задумаєшся, що ж саме неправильно чи штучно сказано - і не знаходиш. Нібито все так і є. Дуже спрощено, звичайно, але в принципі так, як я думаю. В чому ж проблема? Не маю зеленого поняття. Блакитного теж не маю. Знаю тільки, що в усьому, що я роблю хоча б більш-менш серйозно, я маю дуже великі сумніви...
Але це так, бітчінг на тему й без... Треба ж якісь думки записувати. ú_ú