Крематорій мрій

Багатоповерховий пост про придбавше пальто, фендоми, зацикленість та інші збочення

2009-12-16T23:00:00Z

Кожного разу як я збираюся тут щось написати і навіть продумую увесь пост до дрібниць, щось мене стримує. Це "щось" можна обізвати "нестачею часу", "втомою", "апатією" - як завгодно. Насправді ж це, напевно, таки аутизм. Я просто відвикла висловлюватися "вголос". А навіть коли змушую себе це зробити (десь так раз у півріччя), вже наступної миті жалкую. Дооовго жалкую, переживаю й довбаю себе на тему "нашо було це робити, мовчала б уже краще!!" Тим не менш, я все одно час від часу змушую себе подати сяку-таку чергову ознаку життя. А то взагалі писати/говорити розучуся. Srsly.

До речі, дорогі френди, я таки читаю ваші пости. Навіть коли мене не буває на ЖЖ місяцями, потім я приповзаю й усе перечитую) Правда, з каментами в мене не складається, навіть якщо є що сказати. _Тим більше_ якщо є що сказати =_=;

________________________________________

А тепер, власне, рендом, аби чимось засмітити простір:

1. Купували з подругою подарункові магнітики в понеділок на Андріївському узвозі. Тобто, вона купувала, а я виступала в ролі народного спостерігача. Проте вона спостерегла цей баг першою: на гарних таких рельєфних магнітах з київськими краєвидами було так само рельєфно вирізьблено: "Види Київа". Чи то "(блабла*якась споруда) в Київі". Ми з подругою непристойно заржали, чим трохи так здивували продавця. Цікаво, чи багато людей ірже з граматичних (орфографічних? філолох десу -_-") помилок? Чи з граматичних помилок у назві столиці України?
А що найприкріше - гарні ж магніти, і то ціла серія! Але те різьблення ж не зітреш і не виправиш (хіба зрізати якось?). Коротше, або вся серія піде в утиль, або, що вірогідніше - піпл схаває (зохаває?) й не вдавиться. Bon appetit (Фхтагн?)!

2. Бігборд десь поруч із площею Перемоги. На ньому великими літерами написано: "Нічь подарунків". (Я маю це коментувати?)

3. Їду в метро додому (все той же день). На дверях приліплено чергову рекламку - одну з тих, через які толком не розгледиш Дніпро й острівці на ньому, переїжджаючи Південний міст з Видубичів до Славутича. Цього разу рекламують шуби й пальта. Звучить це так: "Придбавшому пальто - знижка". Придбавше пальто, придбавшому пальту... нє, шось тут все одно не сходиться. І що би то мало бути? О.о;

...І ці люди ще щиро вважають, що їм не потрібні коректори! Агрр.
____________________________

Кажу ж, повний рендом. Тому зараз поговоримо про фендоми. Тобто, про корисний вплив фендомів на всебічний розвиток особистості. "О как!"

Отже, фендоми - це корисно. От, наприклад, десь на літніх канікулах я в черговий раз відкопала свій старий фанфік на СейлорМун і вирішила його дописати. В результаті я на місяць мінімум зарилася в літературу по астрономії, знала напам'ять визначення терміну "планета", а також ознаки, за якими планети відрізняють від "карликових планет" (які, хоч так і називаються, але не вважаються насправді планетами) і "малих небесних тіл". І то все не завчаючи. А ще я дізналася бонусом, які бувають галактики/планети/чорні діри/ще-дофіга-астрономічних-понять-які-я-вже-забула-але-100%-згадаю-за-необхідності, та з чого вони складаються, що таке екліптика, чому в Зодіаку 13 сузір'їв, а в астрології 2 (здається?) види гороскопів, і обидва із реальним Зодіаком взагалі ніяк не співвідносяться; а також раптово виявила, що Плутон вже пару років як офіційно не планета (Т__т бідолашна СейлорПлуто!), і що крім Плутона повідкривано купу нових "карликових планет", і що в основному їх відкриває один і той же чувак, і що той чувак має дуже цікавий і дотепний сайто-блог, і що він мало не назвав одну з перших к.п. "Ксеною", а її єдиний супутник - "Габріелою" (*фанатський вереск за лаштунками*)... Коротше, в мене десь у закладках до цього часу висить та купа лінків на тему "астрономія"/"астрологія", і як буде час їх переглянути (бо в мене в закладках такий Содом із Рагнарьоком, а на соляний стовп мені ще ранувато обертатися - я ще не дописала свій чортів фанфік!хD), я обов'язково присвячу окремий пост "інет-бібліографії" з даного питання.
...Як колись я планувала присвятити окремий пост інет-бібліографії з питань офтальмології, бо наприкінці третього курсу загорілася бажанням зробити лазерну корекцію, і віднайшла в інеті дуже багато цікавих матеріалів про зір, види лазерних операцій, лінзи тощо. А операцію так і не зробила, бо був шанс обійтися без неї. Може, й досі є.

Я довго й багато риюся в подробицях теми, що мене цікавить, але в якийсь момент перенасичуюсь інфою й просто втрачаю до неї інтерес. Не назавжди, але нових цікавих тем багато, а я одна... О:-)
Коротше, тематично пов'язаних лінків у мене в закладках повно, тож, може, це таки стане колись у нагоді комусь...)
______________________________________

А от восени я підсіла на "Хеталію". Це чудова річ - правда, за Україну автора трохи замало намазати тонким шаром на бутерброд і схрумати, бо єдина відмітна її риса - _цицьки!!!_ Там тупо усі персонажі-країни харизматичні - крім України, здається. Може, це мій комплекс меншовартості говорить? хD
Але от що мене конкретно дратує, так це:
а) фанфіки/фанарт Росія/Україна з каментами в дусі "няяяя!!! how cute!! kawaii! oh how i love this pairing! it's soooo sweeet!!!" etc.
В.Т.Ф.?.?.?.
Нє, фіки - це круто. Ага. Пейрінги - це круто. Ага. Хоча б мінімальний здоровий глузд і знання історії, які б мали підказати, що пейрінг Росія/Україна - це що завгодно, тільки не флафф - то теж БУЛО БИ круто, да. Але останній пункт зустрічається надто рідко. А якщо й зустрічається, то завжди знайдеться який-небудь російський хеталієфан, який скаже, що усе було не так, і взагалі, Нехай Україна Заплатить За Газ™. І на цьому дискусія й закінчиться.
До речі, увесь світ уже свято й дружно переконаний, що Україна перманентно винна Росії за газ - навіть ті, хто взагалі-то люблять і поважають Україну (як країну чи як персонажа - байдуже). От, наприклад: http://community.livejournal.com/hetalia/4831617.html
І фанфіки про це теж пишуть, ага. ~~Пару російських принаймні точно бачила)~~ Інформаційна війна FTW, але з нашого боку якраз повний фейл. ~~Ніби це досі когось дивує.~~ ~~This post needs moar strike tags...~~
б) Україна=HUGE lumps/tracks of LAND. I said, _huge_. Yeah, like these: http://community.livejournal.com/hetalia/4735561.html
в) коли більшість європейців/американців/тощо свято переконані, що історія Київської Русі=історії саме Росії, і нікого більше; чи, принаймні, що це _в першу чергу_ стосується Росії... *headdesk*
г) коли якась людина, яка не має стосунку ні до Росії, ні до України, таки робить спробу показати більш складні відносини між цими двома країнами, риє інфу про історію, щось досліджує, пише фанфік, намагаючись бути більш-менш об'єктивною, чи принаймні не надто поверховою... І тут обов'язково знайдеться якийсь росіянин, який обов'язково напише щось про газ і про упередженість українців, і що автор має краще думати перед тим, аніж "вішати на Росію всіх собак" ітдітп... І автор вимушений вибачатися й казати, що, нуу, це ж POV України, він суб'єктивний, ви ж розумієте, а я тут взагалі ні при чому... Будьте певні, про Україну той автор більше писати не ризикне.
Росія вже давно перемогла в інформаційній війні, нічого не поробиш. Недоведене судження росіянина цінується вище за недоведене проукраїнське судження кого б то не було. Бо українці, бач, суб'єктивні, а ~~не-будемо-тицяти-пальцями-хто~~ всі інші нації, очевидно, ні О:-)
Хрестоматійний приклад: http://grosse-averse.livejournal.com/15730.html
Хрестоматійний, бо тамтешні каменти від "наших північних сусідів" на 99,99% співпадають з іншими каментами в інших темах від інших "сусідів" звідти ж. Таке відчуття оце виникло, наче вони їх штампують. Чи, може, в них там існує Єдиний Шаблон Гідної Відповіді На Злісні Інсинуації? Приблизна формула Шаблону: Сам_Дурак + Газ х 3 - Транзит + Хто_Переміг_У_ІІ_Світовій?!™ х 2 + Вам_Прамилі_Мазгі - Нам_Тоже = WIN.

...Тепер про те, що я в Хеталії люблю. Наприклад, коли люди дійсно починають більше цікавитися "біографією персонажів", тобто історією країн, які чимось сподобалися чи зачепили. Україною зокрема, хоча це, повторюю всоте, жахливо рідкісне явище. А щось дійсно якісне взагалі зустрічається надто рідко.

Я обожнюю роботи цієї художниці (так, вона чергова фанатка Росії-куна, що не заважає їй рулити на повну *_*):
http://punpunichu.deviantart.com/art/APH-Tegaki-dump-w00t-133831262
http://punpunichu.deviantart.com/art/APH-Not-another-tegaki-dump-139627935
http://punpunichu.deviantart.com/art/Hetalia-Warsaw-Pact-124320436
http://punpunichu.deviantart.com/art/APH-In-Soviet-Russia-3-134131483 =)))
Дуже раджу проглянути її галерею - отримаєте не тільки багатезно лулзів, але й ненабагато менше ангсту й похмурого реалізму...
А ця манга про "4-й поділ" Польщі??:
http://punpunichu.deviantart.com/art/Hetalia-1939-113675193

http://community.livejournal.com/hetalia/3451959.html
Це сторінка з її роботами в комьюніті Хеталія, але для того, щоб її проглянути, треба в те комьюніті вступити. Власне, з малюнків тут те саме, що на девіанТарті, просто, наприклад, малюнок про Голодомор є окремо + цікаві каменти автора (на мене справив враження той, що "ми теж не вчили у школі, нп, про Голодомор - думаю, ми були надто зайняті вивченням власних злочинів". Німці жахливо критичні до своєї історії, таке в мене складається враження. Проте часто більш критичні до своєї, ніж до деяких чужих, не менш, а то й більш кривавих... Можливо, декому й варто б у них повчитися, га? *в цьому місці постер загинув у муках під завалами надважких непрозорих натяків*) + ще один хрестоматійний приклад типового російського каменту - десь у самому низу, чи що)

...Україну в основному "шіплять" з Канадою чи Росією. І те, й те зазвичай примудряються, як я вже сказала, перетворити на флафф. Ну, з Канадою-то ще якось зрозуміло, мда...
Коротше кажучи, фіків про Україну як одну з головних діючих осіб просто нереально мало. Втім, фіків про Україну як одну з персонажів ІІ/ІІІ/М плану не більше. Вартих уваги, тих, де Україна - не стереотипізована, плаксива, слабка "героїня" - взагалі кіт наплакав. Але вони є. Їх навіть можна знайти, якщо ви дійсно схочете. Може, я навіть колись кину пару лінків, але поки що під рукою є віднайдене сьогодні творіння. У. тут з'являється зовсім ненадовго, але приємно було побачити таке її сприйняття автором (у нього/неї, до речі, взагалі цікаві роботи):
http://historize.livejournal.com/3365.html
_______________________________________

...А тепер повернімося нарешті до... а ви ще часом не забули, з чого взагалі почалася уся ця розмова? Прааавильно - з...абули.
Отже, фендом вчить і надихає, да, that was my point. Ясно, що фендом типу Хеталії надихає на вивчення історії. Мене ж він надихнув на вивчення конкретно історії стосунків України й Німеччини, а через це - дослідження історії Німеччини, особливо І половини 20 ст., Третього Райху, біографії Гітлера, книг Віктора Суворова - ну і повторення історії України, яку я взагалі-то завжди знала непогано, але знання з історії можна поглиблювати безкінечно. Я також накупила книжок про відносини між Україною й Польщею - про що, можливо, як-небудь склепаю окремий пост, бо там є що відмітити (наприклад, доволі жахливий випуск статей Богдана Осадчука... ні, не статті жахливі, а саме конкретне книжкове їх оформлення, де, нп, в передмові якогось "варшавського історика" сказано, що Б.Хмельницький підписав із польським королем Гадяцьку угоду О__о). Взагалі мій інтерес до історії - давній і неперехідний. Власне, наша неймовірно крута вчителька історії з ліцею, куди я вступила у 8 класі, і змогла доволі легко прищепити мені справжню цікавість до історії взагалі, а України - зокрема (бо у світовій, незважаючи на цікавість, я все одно жахливо плутаюсь). Ні, я й раніше любила історію, але якось дуже, гм, пасивно. Почитувала час від часу щось таке, що могло мене зацікавити, але шкільну історію сприймала як величезне занудство. Тільки в ліцеї я реально навчилась отримувати кайф від риття в підручниках/хрестоматіях/монографіях тощо.
Коротше, історію я люблю. Але крім історії, я люблю ще таку туйову хучу всього, що мені важко зупинитися на чомусь одному. Але періодично - я зациклююся. З переглядом Хеталії сталося те саме - я зациклилася на пейрингу Німеччина/Україна (ЖОДНОГО фанфікшена на цю тему, уявіть собі!), ну й із побічним зацікавленням щодо Польщі/України (правда, особливо у світлі нещодавнього візиту Лукашенка в мене почали з'являтися ідеї УкраїнахБілорусь...^_^). І, отже, мені _просто необхідно_ було знати все, що тільки могло стати в нагоді, про історію Німеччини, України, Польщі та про їхні стосунки. Ну і про Білорусь я теж дещо читала. Цими "ізисканіями" я займалася більшу частину І семестру 4 курсу, і якби я так само активно й із невгасимою цікавістю вивчала японську та інші універські предмети, то вже би, мабуть, закрила І-й Кю Норьоку Шікена й переклала весь "Генджі-моногатарі" українською, разом із окремою книжкою приміток х))) Проте, на той момент як я змогла знайти і загрузити у свою електронну книжку працю В.Косика "Україна й Німеччина у ІІ світовій війні" (назва, яка майже ідеально відображувала моє зацікавлення), то вже встигла абсолютно випадково "перегоріти", бо раптово наткнулася на твори Грегорі Магвайра, саме існування яких нагадало мені про власний невтілений задум рімейку "Русалоньки" Андерсона, і тоді я зациклилась на Андерсоні, й Русалоньці, й на касатках, і на критиці казок і казкових рімейків, і... %)

...А от зовсім нещодавно я так само випадково перечитала книжки Емілі Родди (це ті, що в Росії виходили в серії "Дитячий детектив", а в Австралії - все-таки, здається, як young adults books, - що, погодьтеся, все-таки трохи відрізняється за значенням, і австралійські бібліотекарки, можливо, не витріщаються із презирливим здивуванням на 20-літніх дівок, які замовляють ці книги для себе), й зациклилася вже на них. Не вперше, і навіть не вдруге. Я періодично запалююсь бажанням відшукати їх усі 30 штук, зібрати повну колекцію, прочитати, і нарешті написати ті пару фанфік-ідей, які крутяться в голові, але все ніяк звідти не вирвуться на папір, бо мені, бачте, не вистачає матеріалу. І взагалі - МЕНІ.ПОТРІБНО.ЇХ.ПРОЧИТАТИ. Period. І я себе знаю - не заспокоюся, поки не отримаю бажане або не впаду в цілковиту апатію від неможливості це зробити... А через пару років запалюся тим же бажанням знову...
Проте це, теперішнє зациклення набагато серйозніше за попередні. Я навіть примудрилася зібрати майже всі з тих 13 книг, які було перекладено російською. Як я їх збирала - то окрема хохма, яку б я розповіла, якби не була така лінива, і якби довжина цього поста вже не перевищувала всі межі пристойності (так, я відвикла писати й спілкуватися, але мене й без того завжди кидало в крайнощі - або я мовчу зовсім, або, якщо вже починаю говорити/писати, то вже ніяк не можу замовкнути х__х). Проте мене це не влаштовує. Я хочу ще книжки - англійською. Я всоте безплідно шукала їх в ІРКу. В онлайн-бібліотеках. На амазоні та інших інет-магазинах (зазвичай з букіністичним ухилом, бо книжки виходили ще в 90х). Навіть оформила картку для розрахунків у інтернеті - власне, вчора (це теж окрема хохма, до речі о\\\о). І навіть, вже зовсім ні на що не сподіваючись, наткнулася на ЖЖ з - чорт забирай!!! - фанфікшеном якраз про мій ОТР в цій серії! \(*г*)/ Правда, його там небагато, але ж я взагалі не вірила, що він існує як явище, той фендом і той фанфікшен! Втім, комьюніті виявилося занедбаним. Я почала було писати модам гарний такий пост, але як завжди заплуталася у формулюваннях, англійській лексиці з граматикою, і досі його не дописала. Я лузераст, да...
А ще я взялася читати книгу "Greeks in Australia" - просто тому, що таки вирішила написати ті свої кілька фанфіків, а один із головних героїв серії походить із родини грецьких переселенців до Австралії, тож я й вирішила почитати яку-небудь серйозну літературу про грецьку к-ру й побут грецьких емігрантів в Австралії... Це при тому, що до цього часу Грецією й греками якось узагалі не цікавилася. Ну хіба що періодом античності, й то дуже обмежено, бо вже давно на зубах нав'яз.
Втім, Емілі Родді, її книгам, а тж. і грецьким емігрантам я, мабуть, присвячу окремий пост, бо це вже стає "аж надто занадто" навіть як на мене х)
________________________________________

А знаєте, який загальний висновок із практики "зациклювання" й упертого заглиблювання в контексти й деталі??
Я ТАК І НЕ НАПИСАЛА ЖОДНОГО З ТИХ ГРЬОБАНИХ ФАНФІКІВ/РІМЕЙКІВ/ОРІДЖИНАЛІВ ТОЩО.
Бо коли я зациклююся, в мене немає на це ні часу, ні бажання - бо ж спочатку треба усе розрити, розвідати, дослідити... А коли кількість інфи в моїй макітрі стає критичною, я просто стухаю й переключаюся на щось зовсім інше...

Це не означає, що заглибленя в тему - це погано. Ні. Але якщо ти псих - це жахливо, непродуктивно, й узагалі шкідливо для вашого здоров'я.
Наприклад, хоча б тому, що замість виспатися ви сидите на гігапедії й звантажуєте книжки, чи сидите на амазоні й устотисячне розглядаєте секцію Payment Methods, чи сидите на ЖЖ й друкуєте цей етернальний (майже інфернальний) пост...

Японська пісня

2008-01-01T01:52:06Z

Ну типу новорічний пост))
Недавно Умебаяші нам ставив нову пісню, яку ми потім співали. Пісня знову, як і попередня, яку ми слухали, справила неймовірне враження на моїх одногрупників, які напевно ще довго з нею носитися будуть. Мені вона теж дуже сподобалася, і після NN-ного прослуховування я вирішила поділитися цією радістю з іншими. Тримайте - старовинна японська пісня Shimauta в сучасній обробці гурту The Boom (перший раз про таких почула, але вже дуже цікаво).
http://rapidshare.com/files/80411183/Track_01.mp3

ЗІ: До речі, Умебаяші нібито Новий рік святкує в Японії... Я теж хочу)))
ЗІ-2: А ще я відмовилася від шансу поїхати на другий семестр у Корею. Може, на третьому курсі, га? *_*
ЗІ-3: Тупо не вмію писати пафосні пости. А інколи так пробиває, хочецця шось таке високе-превисоке, глибоке-преглибоке чи загорнуте-презагорнуте... Ага, ото прямо зараз! Не вичавлюється нічого такого на папір, чи тим більше на екран компа. Яка безодня максималістичних заяв і глибокодумних коментарів гине за мій рахунок?!

Веселі дрібниці

2007-12-15T17:21:30Z

Шукала в Інеті анонси, коли в "Аладдіні" фільм "Золотий компас" іде. Потрапила на якийсь сайт, там написано: "ТЦ Аладдін.
Адреса: вул. Грішка, 5"... :D Серйозний мав бути грішок, аби на честь нього вулицю назвали... =)))

Додано: Тепер дивлюся на іншому сайті кіноафішу - там назва фільму "Біовульф"... Добре ще, що не "Біфідовульф"!!

Вчора в аптеці на І поверсі нашого будинку вибирали шампунь. А там в одному ряду виставлені якісь з однієї серії, доволі дорогі, з травами. Беру один з них, там на картонній упаковці написано: "Шампунь для волосся з жирною лупою". Ну я трохи аж злякалася від такого жорстокого діагнозу - мало того, що лупа, так ще й жирна. Поставила коробочку, беру в руки сусідню й читаю: "Шампунь для волосся з зеленою пліснявою"... Я випала просто!!! XDDD Це ж якщо розуміти за аналогією, то блін виходить не шампунь з пліснявою, а волосся!! Або ж, якщо другий напис розуміти все-таки як "шампунь з пліснявою", тоді за тою ж таки аналогією в першому виходить "шампунь з жирною лупою"...))) Ох, це треба було сфотографувати!! Дві коробки одного виробника, стоять поруч... і ці написи... *LMAO* ЗІ: Чи, може, дійсно є така хвороба, що волосся пліснявою вкривається!?...

Побачене пару тижнів тому оголошення в Інституті філології: "Команда КВК Інституту філології шукає милого, кмітливого, веселого ХЛОПЦЯ!!!" (великими літерами, підкреслено) =DD Таке можливе тільки в Інституті філології!))))

Ну і наостанок: колись шукала я текст пісні Олега Скрипки "Доля". Змогла знайти тільки на російському сайті. "Балділа" я від того тексту довго... В мене склалося таке враження, що то транскрипція з китайської, а не української... Давно хотіла відшукати той текст заново і тут вивісити. Тепер чомусь не знаходжу (чи не впізнаю), зате пошук у масовій кількості видає варіант, який вам і пропоную, бо він теж заслуговує... належного поцінування;)))

Мило жадано
долею дано
слiвок сами тi
падоли до нiх
плакало щастя
дэ ти кохана?
в серцi моему
ноти сумни
скрiзи на вiкнах
можэ забуду
можэ всэ мэнэ
манит розлуки
нэбо боронит
того чужого
а нэ мэнэ

Великой доле
чужое доле
нэ важко пэрэйти
тэчус в нэволе
чужое доле
та як свое знайти?

Можэ зново ми
з нивою серпня
боль и прощаня
що нэ обмэнэ
мовою нэба
можэ востанне
я заклэнаю
згадуй мэнэ

Великой доле
чужое доле
нэ важко пэрэйти
тэчус в нэволе
чужое доле
та як свое знайти?

Мило жадано
долею дано
ти мое сонце
що втэкло сэбэ
всэ що до тэбэ
не помъятаю
я помъятаю
тiлькi тэбэ

Великой доле
чужое доле
нэ важко пэрэйти
тэчус в нэволе
чужое доле
та як свое знайти?

Ну й хто ще досі дивується, чого росіяни нашу мову не розуміють?.. Я теж тут не все розумію XD (Ехх, а той, втрачений варіант був ще каліберніший! Там майже кожне довге слово на кілька менших ділилося, й то перекручених...)

У кого-небудь є граната?! Мені потрібно розвіятись...

2007-12-06T14:07:46Z

Дивно, як я досі не написала "сіквел". Настрій просто.... як через дупу пропущений, вибачте на слові. Нащо було стільки готуватися???? Примушувати себе підняти руку й виступити??? Вчити той клятий семінар??? Розповідати так, що аж захрипла??? Відповідати на запитання і потім переживати довго й нудно, що не одразу зорієнтувалася???? Щоб дізнатися в кінці уроку, що якщо ти виступаєш не перша, то навіть незважаючи на те, що розказала не менше за першу людину, а то й більше, та ще й відповіла після виступу на запитання - то це все одно рахується як ДОПОВНЕННЯ, 1 - максимум 2 бали?!?!?! І той же самий 1 бал дають людині, яка додала в кінці чийогось виступу пару слів??? А не виступала хвилин 15, як я??? І якщо ця людина потроху пододає разів зо три (хай навіть усі 3 рази по 3 речення), то в неї вже буде 3 бали, а оскільки моє, блін, "доповнення" було одне (то нічого, що велике, змістовне - все за темою питання, нічого зайвого - й навіть наполовину розказане усно, а не читане з ксерокопій), то більше 2х мені не світить, та й 2 бали дуже примарні (не знаю, від чого залежить оцінювання, але в цьому році нам майже ніхто не пояснює, звідки й чому в нас ті чи інші бали... просто ставлять перед фактом, дуже зручно! а пробуєш розпитати, то буквально притискають свої листочки до грудей зі словами: "Це моє, вам сюди пхати носа нема чого!" !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!)
Просто не віриться в такий абсурд. Може, справа в тому, що в нас була практикантка? Вона заявила, що наша політологша їй наказала ставити "виступ" тільки тим, хто на дане питання відповідає першим, навіть якщо він половину питання не розкрив!! Не вірю!!!!!!! (Я не в захваті від політологші, але це вже для неї занадто, по-моєму...) І, чорт забирай!! Я в неї спитала: а ніяк по-іншому зарахувати не можна (бо з тим, що то було "доповнення", я в житті ніколи не погоджусь!!!) Вона мені мило посміхнулася й відповіла: "Ні!" Практикантка, нібито ж студентка ще, блін... Від таких людей розуміння більше, ніж від викладачів чекаєш... Угу, дочекаєшся. Жлобство процвітає, а про абсурд і так усе ясно.
Все, не вірю я тепер, що шось у мене вийде на добре з політологією. Я зробила все, що могла. Ще стільки ж паритись, щоб знову отримати фак під носа? Я можу бути скільки завгодно тупою дурепою, але поки що не настільки.

Шозь я ніяк не заспокоюся))))

2007-12-05T18:30:56Z

Шиза... Бачу фотку японського Парламенту і так радісно: "Енма-Чьоооооооооооо! Мейфу!!!")))))))))))))) XD

PS: А ще я сьогодні була не дуже в гарному... ну добре, просто в жахливому настрої, сіла за комп писати т.зв. "творчу роботу" з політології ( щоб вона провалилася!!! <__< ) і... з мене як попер яой... Причому який там яой, жорстке садо-мазо порно...)))) Тепер перечитую й сама себе боюся))) Тобто ні, я-то знала, що я на таке здатна, але чомусь переконана, що якщо дати це почитати навіть своїй найближчій подрузі-яойщиці (яойниці?? як все-таки правильно?..), то після цього однією подругою в мене стане менше... О_______о""""""""

Антологія гумористичної містики Many Bloody Returns

2007-12-05T17:55:35Z

І ще дещо на сьогодні! Ця антологія вміщує 13 невеликих історій від різних популярних авторів містики на задану тему: день народження)) Скачана мною з ІРКу виключно через оповідання тієї самої Тані Хафф, у якої є яойна трилогія Smoke/Darkest Night. В ньому розповідається про те, як Тоні Фостер та його друг і колишній бойфренд, а заодно нав`язливий покровитель, за сумісництвом вампір Генрі Фіцрой шукають подарунок для їхньої спільної знайомої, з деякого часу теж вампірки)), мимохідь рятуючи маленьку дівчинку від якоїсь містичної істоти... Сама ще не дочитала, але фірмовий хаффівський гумор уже встигла зацінити)) Як і побачити те, що мого улюбленого героя ака Лі авторка тимчасово сплавила до Лос-Анджелеса Т___Т Сумно... Але все одно, любителям трилогії - читати неодмінно! Та й просто прихильникам авторів жанру містики...
Я завантажила файл з книгою (англ. мовою) на RapidShare, отже, качайте на здоров`я, якщо лінь лазити по ІРКу))) :
http://rapidshare.com/files/74314638/Charlaine_Harris_-_Many_Bloody_Returns__html_.rar

І знову заздрю російським слешерам...)))

2007-12-05T17:38:37Z

Ну ви уявіть тільки: в них уже свої символи виробилися!

Оцей значок із 2-ма літерами "С" - офіційний знак слешерів... Правда, їх обмежена кількість, штук 60... Але, блін, 60!!! О___О

Трудоголізм дес ка?? О.о

2007-12-05T13:51:20Z

Ми жорстоко недооцінювали одну з найсуттєвіших рис японського характеру, а саме вищезгаданий трудоголізм: Умебаяші-сенсей зі своїм зламаним ребром сьогодні вже з`явився нас учити!.. Ми вже чули, що він рветься до універу, але інші наші сенсеї запевняли, що будуть відмовляти його всім колективом)) Про те, що саме з ним трапилося, ні слова на парі не було сказано, Умебаяші лише жалкував, що, уявіть собі, через те, що він довгий час не міг (і все ще не може) активно рухатися, то він потовщав, і тепер переживає, аби швидше схуднути... Японці!
Ну і звісно, він дуже вибачався, що не був у нас аж на цілих 2х парах, і цікавився, хто ж його заміняв і що ми робили. Японці...)))

Ну і трохи про інше - блін, перший раз в житті злиняла з пари однієї з наших англійок (з якою в мене все одно ніяких проблем), дійшла аж до вул. Б. Хмельницького - і тут до мене підходить якийсь сивий добродій у кепочці й питає (якби ж "Котра година"!!!!): "Ну що, не пощастило Вам?" Я піднімаю голову, аж добродієм у кепочці виявляється І.П. Бондаренко (керівник нашої кафедри)!! Я просто випала... Ну добре, що якось відкараскалася. Взагалі-то яка йому справа, куди й коли ми йдемо? Та він навіть мого імені не пам`ятає й сплутує, хто який курс, але обличчя, блін клінтон, запам`ятав, і тепер нам нещасним волі немає... Всі шугаються Бондаренка... А йому, по-моєму, просто в кайф студентів шугати. Розважається він так. Ну, сподіваюся, що то він не серйозно... О___о

Скінхеди o korosu X________________X

2007-11-29T15:10:39Z

Кожен раз, коли я читала чи чула про якісь звірства скінхедів, я співчувала їхнім жертвам, думала: "Повбивати б тих псевдо-націоналістичних покидьків нафіг" і забувала про це. Але що ми взнали сьогодні....
В неділю нашого Умебаяші-сенсея побили скіни десь біля студентських гуртожитків на ВДНХ. Зламали ребра, він зараз у тяжкому стані. Це все, що нам сьогодні повідомила Марія-сенсей, коли ми поцікавилися, чому вчора Умебаяші не прийшов на нашу пару. Додала, що не знає, коли він повернеться в універ, і нам дуже пощастить, якщо він взагалі не поїде назад в Японію.

Ну от тут у мене слів немає. Ніяких. Ми знаємо Умебаяші-сенсея неповний рік. Ми можемо вважати, що з Учімурою, яка викладала в нас минулого року, було веселіше. Але ми вже встигли... здружитися з ним, чи що? Зріднитися, у деякому сенсі? Відчути його "своїм" - і національність тут ні до чого. Ми сміялися з ним на парах, які тільки життєві ситуації разом не обговорювали, він допомагав нам зі складною граматикою, питав нас зранку, чи ми виспалися і як добиралися до універу ("Ніхон но чікатетсу ва ужас дес ка?" - "Ііе, Кіефу но чікатетсу ва ужас дес!"), розповідав, як його оштрафували на 80 доларів за парковку, ставив нам "Тоторо" і співав "Ваташі ва Мінесота но тамаго-урі". Прожив в Україні сім років, знає російську й українську однаково добре. Мабуть, він цікавився Україною? А які почуття вона викликає в нього тепер? Ми навіть достеменно не знаємо, в якому він зараз стані. Я взагалі не уявляю, що він міг відчувати. Я ще більше не уявляю, що б такі тварюки могли зробити з Учімурою. Все, на що вистачає моєї уяви - це на те, що варто було б з ними самими зробити. Але ж ніхто не зробить. Їх навіть не спіймали.

Наостанок хочу тільки висловити побажання, щоб наш дорогий Умебаяші-сенсей благополучно одужав і не втратив віру в те, що в Україні є нормальні люди. Бо вони таки є.
Тільки мені іноді здається, що їх набагато менше...

Свічки запалено.

2007-11-24T17:50:01Z

Звичайно, запалити свічку - це ще дуже мало.
Але не зробити й цього... Не знаю. Зрештою, байдужість породжує лише байдужість.

А я щойно з Михайлівської площі. Таке відчуття, ніби на деякий час перестаєш належити реальному світові. Сьогоденню. Буденному оточенню. Це потрібно... Але я можу говорити тільки за себе і частково за тих, кого бачила там. І більше сказати не можу, бо всі, хто так чи інакше взяли участь у відзначенні 75-х роковин Голодомору, самі це відчули. Або ні. От і все.
Тоді чому я взагалі про це згадую? Хочеться хоч якийсь відгомін того відчуття передати... комусь... не знаю. Просто мені потрібно було це написати.

"Знання" закривають!!! О___О

2007-11-06T18:09:06Z

Так, я загальмована, але я дізналася про проблеми "Знань" із орендою в мерії тільки сьогодні, коли зазирнула туди за своїм інтелектуальним (чи не дуже) пайком. Міська влада вимагає, щоб до 10 листопада приміщення на Хрещатику було звільнено. Тобто чудовий двоповерховий магазин з усім своїм багатством може гуляти лісом, а замість неї втюхнуть туди який-небудь бутік чи кахве, як у тій нещасній "Букві" на Харківській... (як згадаю за неї, мене кожен раз пересмикує... Таке знущання з книжкового магазину! Примітно, що там все також починалося з двох великих поверхів...) У "Знаннях" зараз збирають підписи відвідувачів на підтримку книгарні. Хоча наче й небагато залишилося часу, але ви все ще можете прийти туди й поставити свій підпис, а то й запропонувати якусь іншу допомогу. Наприклад, вони організують чергових, які спостерігали б за тим, хто заходить до магазину... Ну, про це детальніше, наприклад, отут: http://news.forenet.info/article.php?subaction=showfull&id=1194331454&ucat=1
А це телефон з листівки, за яким також можна запропонувати свою допомогу: 8063 6179767 (Культурна Варта)
Отже, якщо вас турбує доля книжкових крамниць нашого міста (яких і без того дуже й дуже мало, особливо пристойних і з гарним вибором) і доля "Знань" зокрема, приходьте підтримати їх, хоча б поставленим підписом.
Ми ж не хочемо дозволити зникнути ще одній інтелектуальній оазі Києва?!
Особисто я люблю цей магазин. Може, в ньому не так багато різнопланової л-ри, як хотілося б, і немає рідкісних книг... Але це дуже й дуже достойна, велика й шанована книгарня. Мій анікі сказав, що тут справа крутиться довкола великих грошей, і нажитися прагнуть як представники влади, так і хазяї крамниці, тож ми можемо стати лише несвідомими помічниками в досягненні кимось якихось вигод... Може, воно й так, не знаю. Мені байдуже, хто і як планує нажитися на книжковому магазині, які в них цілі й яка роль простих книголюбів, які приходять підтримати хорошу книгарню. Але ж ми, здається, робимо це для себе. Якщо "Знання" звідти приберуть, де вони опиняться? І чи опиняться хоч де-небудь?..

Слешкон... але не в нас :((

2007-10-16T17:54:59Z

Ваааа... В Росії відкривається черговий слешкон... http://slashcon.ruslash.net/index.php?m=info
Який клас, я балдію, як у них там усе організовано! *thumbs up* Ну чого в Україні такого нема??? Хіба так мало любителів і авторів яою на наших рідних теренах?.. О.о"
Дуже-дуже хочеться слешкончик #^_____^#

Позакласний урок японської... й тепер уже корейської)))

2007-10-15T17:55:24Z

Анньонхашімніка? =)))
Тобто, "Як у вас справи?" по-корейськи. Тааак, сьогодні я почала її вчити, клас! Половина значків дуже схожі на кану... чи кана схожа на ці значки?? І слова деякі теж схожі. Правда, за слова я не зовсім можу поручитися, бо наша сенсей, себто сонзенім, не має звички підписувати корейські значки латинськими літерами, як це робили для нас на початку "японські" сенсеї. Тому всі сприймали на слух, а який зіпсований телефон з того вийшов, невідомо)) Хай там як, корейська - це весело! #^__^#
А ще в нас сьогодні лекцію читав японський художник Торіі Рей. Дуже-дуже талановита людина, але й ідеаліст ще той... "Побачивши, які в Києві живуть висококультурні люди, я вирішив, що потрібно дуже попрацювати, аби справити на них враження..." Бідолаха, щастя, що він не знає, які ми "висококультурні". А коли настав час для запитань, його чомусь обсіли якісь бабусі з дідулею, який завернув щось таке про математику й теорію груп (чи чого?), що нещасна перекладачка трохи випала)) І більшість присутніх теж ^^; Коротше, вирішили ми з подругою в середу сходити на його виставку в Нац. худ. музей...
А ще я набрала журналів "Ніппонія". І з великим задоволенням прочитала цикл статей про кавай (російською; хоча я й взяла два журнали японською, моїх знань поки що не вистачить для їхнього прочитання...). Цікаво. Але під кінець мене просто довела транскрипція, чи як це назвати, "каваій". Що за каваій, блін?!? Я розумію, що "кавай", до якого всі звикли, - це варіант теж неправильний, але каваій??? Вибачте, не можу цього витерпіти:((( " Каваї " вже тоді, може? Це хоч вимовленню піддається. А на каваій у мене язик не підніметься -__-" А краще вже "каваіі" залишити, і хай хто як хоче, так і вимовляє. Каваій - це, вибачте, некавайно. Хоч, може, й цілком каваійно))
Ну і ще трохи побурчу. Дивлюся останнім часом аніме "Monster". Сугойне аніме, мені дуже подобається... Англійські саби начебто добрі, але... У третій серіі є такий момент - показують фотку чоловіка середнього віку зі словами: "Adorufo Yunkers, sanjuunisai." Перекладають: "Adolf Junkers, 23 years old." Таж 32! Він і на фотці-то на 23 ніяк не тягне, але ж і почути чітко можна, що сан-джюу-ні-сай, а не ні-джюу-сан-сай. Я вже аж прибалділа, подумавши, що, може, перекладачі так прониклися тим, що дія відбувається в Німеччині, що вирішили й числа перекладати відповідно по-німецьки - в тих якраз dreiundzwanzig, тобто "три-й-двадцять" - це й буде 23. Але ж аніме все-таки японське)))
В англійських сабберів взагалі, я бачу, з числами якось напружено. Он у "Kyou Kara Maou" весь час плутали shigatsu зі shichigatsu... Підступні японці! Понавидумували тут, що нещасні саббери розібратися тепер не можуть =)

Манія величі підкралася непомітно... (і приєдналася до інших діагнозів)

2007-10-12T21:05:25Z

Це я до чого? Та от, з кожним днем відчуваю себе все більш відокремленою від усіх інших... І не те щоб я до цього прагнула, а навіть зовсім навпаки, але так уже виходить. От минулої п`ятниці естетичка нам розповідала про "обітницю мовчання", зокрема про те, що якийсь студент на п`ятому курсі прийняв таку обітницю, і йому це офіційно дозволили, а опитували його тільки письмово (моїм заздрощам не було меж - якби можна було, я б таку обітницю прийняла ще з першого курсу, а ще краще - класу з 8-го...). Так от, і порадила вона нам (тобто аудиторії десь у 130 чоловік - вся східна філологія) приблизно таке: приймати обітницю чи ні, то вже, звичайно, наша справа, але потренувати вміння мовчати, коли немає необхідності говорити, нікому не завадить. Далі вона описала ситуацію в тому плані, що зазвичай людині важко втриматися від того, щоб не висловити свою думку з будь-якого приводу, і що часто буває: проходиш повз товаришів, чуєш їхню розмову і тут же пригальмовуєш, аби й собі вкинути пару слів у дискусію. Або, їдучи в ліфті з незнайомою людиною, відчуваєш себе незручно в мовчанці, і виникає бажання сказати хоч що-небудь. Останній приклад видався мені зовсім уже диким, тому я різко похитала головою. Вона це помітила і у свою чергу здивувалась: "Я що, неправильно щось кажу? Помиляюся?" На що мої колеги більш-менш дружно відповіли, що ні, все якраз цілком правильно.
Дивно. Я, коли їду в ліфті, навпаки боюся, щоб зі мною не почали заговорювати, бо я завжди розгублююся. І навіть коли нормально відповідаю й ніхто не помічає мого стану, все одно така несподівана розмова завжди стає для мене маленьким стресом - ні, необов`язково неприємним, але стресом - завжди. І я навпаки пишаюся тими випадками, коли примудряюся вставити якийсь незначущий коментар у вільну розмову, бо зазвичай у таких розмовах я не уявляю собі ні що говорити, ні навіщо. Ситуація навпаки, коротше кажучи. Мені б узяти обітницю говоріння, що я в принципі частково й зробила, вступивши зі своєю соціофобією на мовну спеціальність, але які ж то стреси й потрясіння мало не кожен день! Зате не нудно. Інколи))
В принципі, це нібито дрібниці, але й життя взагалі - то велика збірка дрібниць)) А таких моментів у ньому багатенько. Усі не опишеш, та й влом ^^;

КНИГИ. Вчора ми з мамою обійшли всю Петрівку в пошуках книг Емілі Родди і "Телені" Оскара Вайлда. Емілі Родда багато чого написала (а на російську переклали заледве меншу частину, про нашу я вже мовчу). Але мене цікавить її детективний серіал "for young adults", або, як прийнято називати цей жанр у нас - "дитячий детектив". Я з таким визначенням жанру не зовсім згодна, але що вже поробиш. Це ж мені, а не авторам терміну, доводиться сором`язливо запитувати бібліотекарок і продавців, чи немає в них дитячих детективів, аррр... =_=" Д.д. у них інколи навіть є. Емілі Родди - нема, хоч убийся. А фанатіння в мене розгорілося ну зовсім не дитяче... Отже, я пожертвувала своїми принципами й поперлася на Петрівку, взявши маму для моральної підтримки. Тим більше, що їй потрібен був автомобільний атлас. Вештаючись рядами, заодно розпитувала про Оскара Вайлда. Висновок: таке відчуття, що більшість продавців взагалі не знають про існування "Телені"! А та меншість, яка знає, мені на очі так і не трапилася. Одна тітка намагалася всучити мені томик Вайлда з "Портретом ДГ", казками й п`єсами. На моє питання, чи немає чогось іншого, різко й гонористо відказала: "Це - краще, що ви можете знайти. Вам треба щось гірше??" Ну і нащо мені їй пояснювати, що в мене вдома - повне зібрання Вайлда включно з листами й статтями, і в цьому зібранні є томики як мінімум не гірші, і все, що мені потрібно - це "Телені"? Та чорт із нею, але ж не можна всерйоз думати, що вся творчість О.В. вміщується в одній збірочці, і більш нічого ніхто не знайде?! Гм, пам`ятаю, як місяць тому здійснила трохи менш масштабне прочісування Петрівки з подругою, так я всім продавцям задавала дослівно таке питання: "У вас немає нової книги Оскара Вайлда?" =))) Малося на увазі, що "Телені" ж раніше не видавалася, тільки в 2003 і 2005 рр. Але жоден не здивувався такій постановці запитання. Тільки хитали головами... А деякі питали: "Кого??" Єдиною людиною, яка не "купилася" на цей парадоксик, була працівниця Дарницької бібліотеки ім. Смолича. Дуже мила жіночка, ми в неї книг набрали під зав`язку, але там не було жодної з тих, які я шукала. Потім ми ще їздили в Республіканську дитячу бібліотеку, там було всього 2 книги Е.Родди, з них одна в мене й так є. Іншу взяли на 10 днів під заставу, думаю передрукувати на комп, бо сканера нема. Де інші діставати, не знаю. Мама перейнялася нездоровим ентузіазмом написати Родді листа, типу хай надішле рукописи для перекладу. А перекладати маю я. Я їй казала, що для того потрібно, щоб я мала якесь ім`я в перекладі, професійно цим займалася, нарешті. Я ж не бачила її лексику в оригіналі... Але на те вони й батьки, аби переоцінювати таланти своїх дітей... Думаю замовити одну книгу з серії на Амазоні, тре тільки розібратися зі способами оплати. А там подивимося... "Телені" теж, мабуть, доведеться замовляти через інет.
Все-таки, якось погано в нашій країні з літературою. Що із власною сучасною, що з перекладною -__-"

Камінг-аут??? О.о

2007-10-03T13:52:09Z

Зіткнулася з невеликою світоглядною проблемою: я люблю аніме; про це вся група знає, але ніхто не поділяє мого захоплення -_-""" ; я люблю яой, про це вся група чула, але вони не знають, що це таке, а тому я впевнена, що вони давно забули це слово; я намагаюся зацікавити аніме мою єдину і найліпшу подругу з групи - що не дуже виходить, бо більшість дисків, які я їй даю, чомусь на її компі не запускаються; вона вже тричі питала мене, який мій улюблений жанр аніме, і тричі в мене язик свербів відповісти "яой"; одного разу вона запитала, що таке "яой", і я не відповіла; бо вона гомофоб. От я й мучуся питанням, чи варто їй усе-таки пояснити, чи продовжувати викручуватися, бо ж і про аніме кортить з нею поговорити, а від таких розмов недалеко до тем про жанри, в тому числі улюблені, питань "а що ти зараз дивишся?" і такого іншого О__О А з другого боку, вона не просто моя подруга, а єдина людина з групи, з якою мені приємно спілкуватись і є про що поговорити (бо я дуже відлюдна, як японські хікікоморі, й не можу спілкуватися з багатьма людьми), але дружимо ми поки недостатньо довго для експериментів щодо того, чи не почне вона від мене сахатися після такого "зізнаннячка". От і що робити?.. Я, до речі, пропонувала їй принести роздруківку з описанням аніме-жанрів. Це, звичайно, не горить. І я можу запросто про це "забути" (а вона тим більше). З іншого боку, можна просто скинути ту статтю їй, наприклад, на флешку, і подивитися, що з того вийде. Або таки принести роздруківку. І що ж вийде? Знати б хоча б приблизно, що може подумати про любительку чоловічого гомосексуалізму людина, яка каже: "Я терпіти не можу *****, бо він "голубий", а це гидко" ?

Бочка флуду з ложкою яою)))

2007-10-01T21:01:18Z

Ходила я в суботу на 12-й вже, здається, конкурс промов японською мовою в Лігвістичному університеті (більше знаному як Ін`яз). Що сказати, було весело. Дуже. Хоча зрозуміла я з тих промов менше половини. Але що я для себе точно з`ясувала: боги-демони, як же добре, що ми вчимося в Києві, в нашому рідному бідному КНУ, а не в Одесі чи Дніпропетровську... Це я до чого?? Вимова!!! Це ж здуріти можна! Оце всяке "сімас", "ськасі", "таці", "нісюкан", "цьотто", "мосі"... й інші мусі-пусі. Госсподи, я б із такою вимовою крізь землю провалилася від сорому, а вони ж то думають, що так воно й треба!! Т____Т Ще й місця якісь отримують... Дивно трохи.
А потім був маленький фуршетик, де я вперше спробувала суші... ох і гидота ж(( Хоча мене переконували, що це просто тут подали гидоту, а взагалі-то воно має бути смачно. Ну, менше з тим. Моя одногрупниця почала знайомитися з японцями, і все закінчилося тим, що я пустилася пояснювати одному з японців-членів журі, що таке "врубемашьта" О__о ( однією з багатьох розваг нашої групи є комбінування японських та українських або російських слів... "врубемашьта" придумав наш колишній староста, він же Ілля, він же... ну, там довгий послужний список -__- ...коротше, зі слова "врубиться" и японського закінчення дієслова минулого часу "-mashita" ) І він навіть зрозумів)))
А минулої неділі у нас прямо навпроти дому, біля магазину "Княжий маркет" (назва трошки не відповідає змісту, хм) у 5 хвилинах від метро "Осокорки", менти якогось типа пов`язали, причому саме тоді, коли я проходила повз цей магазин. По суті, вони борюкалися в якомусь метрі від мене, а я зробила "морду цеглиною" і пішла собі далі... А потім виглянула у вікно, так хтось когось повів за магазин, утримуючи за руки... Але вже начебто не міліція. Взагалі щось дивне відбувалося. Мій батько заходив до магазину дізнатися, що сталося, каже - уся підлога в недопалках, а продавщиці дрижать і на питання не відповідають. Що воно таке було? Я сподівалася, наша "Газета Дарницького району" щось про це напише - і ніфіга. Типу й не було. А вже цієї неділі повертаємося з голосування (до речі, це моє перше голосування було!)) і мене, як і багатьох, не внесли до списків, добре що ми це завчасно помітили й подали заяву), то біля сусіднього дому - знову міліція, з`ясовує щось про якихось хуліганів чи кого там...
Осокорки поступово перестають бути одним з найбільш сонних і відносно тихих мікрорайонів міста?.. Цивілізація, блін. Чим більше народу, тим більше зручностей з`являється... і більше проблем. Вибирайте.

А тепер яойне. Ура, я згадала ще пару яойних книг, а також віднайшла лінку, за яку згадувала раніше!... Отже,
6. Марі Рено "Персидский мальчик".
Прикол книги в тому, що на її обкладинці великими літерами написано "Александр", у декілька разів меншими - ім`я автора, а власне оригінальна назва - "Персидский мальчик" - внизу дрібним шрифтом. Це видавці так недвозначно й "тонко" натякають, що саме за цією книжкою Олівер Стоун зняв фільм "Олександр", про Олександра Македонського відповідно. Правда, я тут на одному форумі прочитала, що фільм було знято за іншою книгою цієї ж авторки... Не знаю, чесно кажучи. Я читала лише цю, тому судити не можу, а "офіційно визнаним" першоджерелом є саме вона. Про що ж ця книга?
Здогадатися на тлі вищесказаного неважко. Власне, саме подивившись "Олександра", я й почала її розшукувати. "Олександр" - це треба бачити. Особливо прихильникам яою. Правда, нічого там особливо яойного немає, але гомофобів починає перекошувати вже від однієї сцени обіймів Олександра з Гефестіоном, чи від єдиного поцілунку того ж Македонського з Багоасом)) Стоп. Тут ми маємо основну суттєву різницю між книгою й фільмом. І те й інше - про життя, долю і, звісно ж, почуття Олександра Македонського, але фільм зосереджується на стосунках македонського правителя, крім матері й дружини, з його полководцем і найкращим другом (а для тогочасних греків найкращий друг... ну ви розумієте #^__^#) Гефестіоном - а от книга написана від імені раба Багоаса, подарованого Олександру Дарієм після поразки персів.
Багоас доволі докладно описує своє життя: належав до славетного роду, який знищили вороги, а його оскопили й продали в рабство; як він учився догоджати хазяям у ліжку (так, книга набагато відвертіша від фільму; зрештою, професія й суспільне положення оповідача зобов`язує)); як його віддали Олександру; як він вперше покохав (того ж Олександра)... Далі, власне, весь життєпис Олександра Македонського і всі його стосунки з людьми (в тому числі з Гефестіоном) зображується крізь призму поглядів закоханого в нього Багоаса. Це дуже... оживляє, так би мовити, книгу, в якій дійсно дуже багато історичного матеріалу. Рено, наскільки я зрозуміла, сама історик, тому й книга знаходиться десь на перетині докладної історичної біографії Македонського з художньою вигадкою, яка прикрашає біографію і робить її цікавою й незвичайною. Ще один хінт: книга дійсно в більшості речей дотримується історичної правди. Тому, звичайно, і тим, хто дивився фільм "Олександр", і тим, хто не дивився, прочитати її буде цікаво (хоча б через те, що це, напевно, найтовща художня книга про гомосексуальні стосунки))) - якщо, звісно, ви не маєте нічого проти історичних романів, - але прихильники фільму можуть жорстоко розчаруватись у своїх сподіваннях побачити багато яою Гефестіон/Олександр ^__^; ...А також відкрити для себе сувору правду життя так само, як і я, у тому плані, що О. Стоун все-таки надав перевагу романтичному художньому вимислу перед історичною правдою: увага, далі я нахабно кидаюся спойлерами! так, у фільмі Гефестіона ніби отруюють, а Олександр, який страждає після його смерті, через декілька днів теж помирає від отрути, причому показано це так, ніби він, тримаючи чашу з напоєм у руках, здогадується про те, що він отруєний, але все одно випиває - і в усіх любительок яойного ангсту виривається благоговійне зітхання. А от у книзі описано саме те, що було насправді. Не таке романтичне, можливо, навіть більш трагічне (бо Гефестіон помер, швидше за все, від звичайного харчового отруєння, ніким не влаштованого; бо Олександр через смерть друга на деякий час втратив здоровий глузд і вирішив зробити з нього бога, з чим пов`язано багато різних прикрощів; і помер він набагато пізніше, скоріш за все - від хвороби), але яке вже було... От така це книга.
Натрапила на цей історично-яойний шедевр я в "Сяйві" десь із рік-півтора тому й була просто в захваті, бо вже не сподівалася десь його знайти, окрім інету. Купила за 50 грн. Чи є він там досі - та повинен бути... Зараз я в багатьох магазинах бачу книгу Марі Рено "Тезей", але сказати про неї нічого не можу, бо не читала. В принципі, тепер книги Марі Рено не дуже важко купити.
7. Оскар Вайлд "Телені".
Півцарства за цю книжку!!! Заради неї я навіть пів-Петрівки спромоглася облазити в пошуках - ніхто нічого не знає. В магазинах не бачила. Що ж воно таке?..
Цю книгу приписують або О. Вайлду, або його друзям чи послідовникам, або і йому, і їм одночасно. Видано її було два рази в російських видавництвах, 2003 й 2005 року. Короткий опис , пролог і ще дещо читаємо тут:
http://az.gay.ru/books/erotics/teleny_2005.html
Якщо зацікавило й хочеться дізнатися більше - тут дуже добре написано і про сюжет, і про його створення.
Щодо купівлі книги - знайшла поки що лише оцей магазин , але не знаю, наскільки він надійний чи зручний. Ніколи не купувала нічого в інеті v_v

Поки на цьому й усе, продовження, тобто "Яойні книги-2":))), все ще очікується ^__~ Адже це ще далеко не кінець ;)
А поки що - дуже корисний лінк (той самий, обіцяний) на тему "Слешні книги" одного з поттерських форумів (але Поттер у даному випадку ні при чому). Тут перелічено багатенько книг яойної спрямованості й подекуди - навіть посилання на місця, де їх можна дістати ^__^ :
http://forum.fanfics.ru/index.php?showtopic=1576

Флешки:)

2007-09-28T18:51:23Z

А ще я знайшла оцю іграшку:
http://trinixy.ru/2007/07/30/klassika_ljubovnyjj_kalkuljator.html -
і тепер відриваюся, перевіряючи яойні парочки на сумісність. І що ж виходить?)))
1. Вольфрам/Юурі (Kyou Kara Maou!) : 84%, "Диявольська парочка" =Р
2. Асамі/Такаба (You`re my Loveprize in Viewfinder) : 92%, "Вічне кохання" XD Ой, я не можу)))
3. Ендрю/Джей (Поппі Брайт "Вишуканий труп"... навіть не знаю, чого це мені закортіло їх "перевірити"...) : 18%, "Стосунки заморожено". Хехе, і не дивно)
4. Людвіг/Муракі (моя улюблена кросоверна парочка #^___^#, Ludwig Kakumei & Yami no Matsuei) : теж 84%, відповідно "Диявольська парочка", і це таки точно)))
Цікаво, що такий результат отримали й Харука/Мічіру, юрійна пара з СейлорМун ^,,^
5. Нефрит/Джедайт (мої любі лорди з І сезону СМ) : 76%, "Кохання вдарило у голову"=)) Судячи з фанфіків, так воно і є ^_~
Все, набридло. Відпочиньте поки від моїх заскоків і заодно зацініть оце (безпробудний кавай і просто дуже зворушливий кліпчик ^_~):
http://trinixy.ru/2007/08/13/pesenka_kotenka.html
Таке воно якесь... добре і щемливе=))))

Лінієчка))

2007-09-28T18:13:00Z

Піддалася моді й вирішила поекспериментувати у створенні власної лінійки. Вийшло от що:

(А прикольно було б мати ще й україномовний варіант... ^_^ )

6-гривневий хабар, або Як я в студ. поліклініку ходила

2007-09-25T22:09:23Z

Сьогодні все буде на диво прозаїчно, злободенно і взагалі побутово. Попередження: це насправді довго й нудно, просто мені треба "виписатись".

Отже, записалася ваша покірна слуга на секцію плавання. Ну, люблю я плавати, з ким не буває. Тренер секції протягом трьох тижнів записав мене чомусь аж у трьох різних журналах (на кожен тиждень - по журналу, чи що?), і тільки після третього записування повідомив, що я повинна принести "справку, що можна відвідувати басейн". Випустимо те, що він міг сказати про це одразу, коли я на початку року прийшла до нього записуватися, та й не я одна; або хоча б трохи раніше, поки занять не було (а початися вони мають у цю суботу). Я поцікавилася, що ж то конкретно за справка. З його відповіді випливало, що варто мені зайти до студ.поліклініки й привселюдно заявити, що мені потрібна справка для басейну, то працівники одразу все зрозуміють і винесуть її мені буквально на тарілочці з блакитною смужечкою. Ну, добре. Поїхала я сьогодні до поліклініки. А оскільки це були мої другі відвідини цього визначного закладу за два роки навчання, то вирулила я на неї просто-таки дивом, і краще б отого дива взагалі не траплялося. У віконечку чи то реєстратури, чи якогось типу довідкового бюро мені довго й плутано почали пояснювати, що начебто перш ніж отримати справку, треба пройти гінеколога, дерматолога й флюорографію, і взагалі, чи існує єдина справка спеціально для басейну, чи треба просто зібрати показання різних лікарів, було не зовсім зрозуміло. Як і те, що робити, якщо флюорографія є в іншій поліклініці (не студентській), і взагалі є все, що треба (крім дерматолога), але в різних місцях. Коротше, трохи прибалдівши, я пішла до виходу... І тут мене наздоганяє та бабуня з реєстратури і безпосередньо повідомляє: "Якщо в тебе є гроші, медсестра тобі прямо зараз напише потрібну справку". Я вже зовсім заплуталася, скільки тих справок має бути й яких саме, розгубилася остаточно (спілкування з працівниками соціальних служб взагалі начисто вибиває мене з колії) й чисто автоматично спитала: "Скільки?" - "Нуу, гривень 20-30..." - "Ого!" - вирвалося в мене так само машинально. В мене точно з собою стільки не було, я витратила 15 гривень на чисті ДВД-Р Вербатіми по 4.50 за диск із коробочкою (чого це вони з літа подорожчали? на ринку, звісно, дешевше, але з моєю соціофобією їхати на ринок доволі проблематично). "Ну, за 10 тобі ніхто робити нічого не буде..." - таким тоном повідомила вона, типу після її слів я мала пережити найбільше розчарування у своєму житті. Я сказала, що подумаю, розвернулася й пішла звідти.
Мама от каже, що я дуже хороша. Така собі "чиста дитина", яка у свої 18 залишається такою ж дитиною, як і в 8. Це правда, в деякому сенсі, хоча не така я вже хороша й чиста (не знаю, як змінилася б її думка, якби вона побачила деякі з файлів, що зберігаються на моєму компі -__-"). Так чи інак, я не сприймаю те, що вважаю нечесним і несправедливим. Неправильним. І мене трохи обурила пропозиція дати грошей, хоч не так і багато, щоб організувати якусь нещасну справочку, яку запросто можна дістати природнім, як я думала, шляхом. Але чорт же мене смикнув подзвонити мамі, щоб поділитися новинами. Із розмови я з`ясувала для себе таке: нащо я звідти пішла, краще б пошукала 20 гривень; ні, я не буду принижуватися, даючи їм гроші, ще й меншу суму, ніж було заявлено (і прохаючи в разі чого прийняти те, що є), навпаки, приниженням буде, якщо я зараз не дістану справку, а змушена буду розшукувати потрібних лікарів сама; а тут все просто - ти їм гроші, а вони роблять все інше - звичайно, це простіше; і головне, пора вже вливатися в дорослий світ, отаке воно - доросле життя, звикай жити за його законами, бо потім буде пізно. Не скажу, щоб я з усім погодилася, але схема "гроші-послуга: все просто" навіть здалася тоді переконливою, а головне - на мене завжди сильно впливала мамина точка зору. Сумно, але факт.
Коротше, я повернула назад, зла як чорт і внутрішньо готова до принижень та інших "приємностей". Довго було б розказувати, як ми ще раз поговорили з реєстраторшою чи хто там вона, як я чекала, поки вона там собі щось недоступне для мене скумекає, варто лише додати, що фраза "Ну ти ж розумієш, що це ти платиш дуже мало, вона (медсестра чи хто) завжди бере більше" у різних варіаціях прозвучала разів із 10. Такими інтонаціями, ніби жінка всерйоз очікувала, що мені стане соромно, як це я плачу настільки менше від потрібного. Та краще б я всі свої гроші на диски витратила! Зійшлися ми, до речі, на 16 гривнях (все, що в мене було + копійками 1.75 на проїзд). А мені й насправді було соромно...тільки от за що саме?
Десь через півгодини чекання (а може й більше; а ще як враховувати попередні з нею розмови, то й ціла година виходить) підходить вона до мене й каже йти за нею. Приводить до кабінету гінеколога, біля якого - натовп дівчат, садовить мене поряд із ними, заскакує до кабінету, вискакує за пару хвилин і каже мені десь таке: "Я про все домовилася. Засікай 10 хвилин, через ці 10 хв. заглянеш до кабінету й покличеш ***** типу як до телефону. Вона вийде й напише тобі справку." Я відчула себе чортовою героїнею якогось поганенького детективу з серії "Кмітлива бабуся". Велика комбінаторка,блін! "До телефону!" Я спробувала збрехати собі, що так і зроблю, як вона каже. А що вже робити? Відступати нікуди, принижуватись - так принижуватись. Без справки зате звідси не вийду, і край. (Наївна.) Потім було "продовження банкету", тобто вирішення долі моїх малокаліберних фінансів. "Реєстраторша" ще раз проїхалася по мізерності суми й прямим текстом (мені б так уміти!) заявила, що вони з тою невідомою мені медсестрою ж мають розділити їх між собою, тому чи не буде в мене більше, бо на кожну з них взагалі дуже мало виходить... Я відповіла, хіба нашкребу ще 1 гривню копійками. "Нашкрібай!" - великодушно погодилася вона. Але нашкрібати я, на щастя, не стала, бо плакав би мій проїзд на маршрутці, й ночувала б я десь під поліклінікою ^^;;; Коротше, консенсус полягав у тому, що я сунула в загребущі рученята нещасні 6 гривень, а 10 було прибережено для головної дійової особи ака медсестри. Після отримання своєї незавидної частки, жінка намилилася у своїх справах, але я затримала її ще й уточнила, яку саме справку мені випише гінеколог. Це тільки одна справка з трьох потрібних? Ні, відповіла та прямо-таки урочисто, це повна справка, універсальна, так би мовити; єдина й остаточна.
Я залишилася сидіти. З плином 10 хвилин повністю спливла моя сяка-така впевненість у тому, що я можу от так от взяти й увірватися до кабінету (ще й повз агресивну дівчачу чергу, яка буквально приклеїлася до дверей і вже пережила зо п`ять скандалів щодо того, хто перший, хто останній), ще й з тупим липовим повідомленням про телефонний дзвінок. Я вже й рюкзак з курткою зняла, бо це був би повний абсурд - повідомляти про дзвінок у такому вигляді а-ля "я бідна студентка, щойно з вулиці". Але все одно... До того ж, мене вже в коридорі вся черга роздивилася. І що, я от раптом скочу з місця й побіжу казати, що їй "дзвонять"? Може, то в мене у вухах дзвонить?..
Коротше кажучи, таких бездарних планів я ще не бачила (навіть мій план з пошуку злочинця, який стирив у класної керівнички наклейки, у другому класі, був куди проміркованіший), але з кожною хвилиною він ставав усе бездарнішим. Я вирішила чекати, поки черга дійде до мене. Минуло хвилин 40. Тут на сцені знову з`явилася реєстраторша - я так розумію тепер, це вона тоді привела нову "жертву" типу мене. Мене ж вона й засікла й надто голосно накинулася, "чого я ще досі не зайшла". Всі мої доводи, що краще почекати своєї черги, її не влаштували. В результаті їй стукнуло попросити прибиральницю, щоб та заглянула до кабінету й сказала медсестрі чи хто вона там за телефонний дзвінок. Та сказала. А потім підійшла до мене, стала і спитала, теж доволі голосно: "Це я для тебе робила?" І виглядала при цьому так само безпосередньо, як і її колежанка. Мені було і соромно, і прикро, тим більше що я їх, блін, про таку послугу не просила. Але справу зроблено, все ще немаленька черга на повну обурюється, який ще телефон, вони додому хочуть (я теж! і взагалі, дівчата, краще б я по-нормальному була з вами... - про це я весь час думала), а медсестра вийшла з кабінету й кудись помчала. Ну що робити - я вже у відкриту поспішила за нею, куртку й рюкзак так і залишила біля лавочки.
Мало не запхнули нас до якоїсь комірчини. Нас - це мене й ще одну дівчину. Дівчина виклала 50 (!) гривень і сказала, що скидалися групою. Виклала після прямого, як всі ці дивні люди (і деяка частина їхніх звивин, мабуть, також), запитання: "Скільки ти мені даєш?" - а до цього ще намагалася обмінятися з медсестрою люб`язностями. Проблема в дівчини була, м`яко кажучи, дивна: дівчата з її групи боялися проходити гінеколога (а в деяких ще й були "ці дні"), тому всі й скинулися, щоб медсестра їм без перевірки відмітила, що вони здорові. Дивна ця проблема тому, що минулого року ми теж проходили цей огляд у гінеколога, і такої істерики не було, тим більше що в принципі огляду ніякого не було також: зайшов-подивився на медсестру ясними очима-вийшов зі своєю відміткою про непохитне здоров`я, і все цілком безкоштовно, і цього року (як мені вдалося з`ясувати завдяки стирчанню в черзі) було так само. І оце їм 50 грн не було куди подіти!? Блін Клінтон, як каже мій тато. А медсестра не перший день свій бізнес робить: вдала з себе таку зайняту, що просто жах, і каже: якщо я тут з вами довго буду, мене викриють, так що ніякого масового підписання карток. 50 грн забрала, у 3 чи 4 картках відмітила, що хазяйки їх здорові, й намірилася розпрощатися. Я (в шоці): "Почекайте! Я не з нею! Мені..." М.: "Мені ніколи, все, до побачення!" Тут та дівчина бачить, що моє діло швах, ну й собі, типу, вислухайте її, будь ласка, бо ми дійсно окремо. От де почалося головне приниження, бо я таки злякалася, що стільки часу й нервів вбила надаремно й вона зараз піде, а тому вже й свою десятку їй простягала, й просила, типу "будь ласка, я ж чекала стільки, мені справочку..." Йобанакереба ж нарімасен!!!!!!!!! НІКОЛИ.В.ЖИТТІ.Я.ТАК.НЕ.ПРИНИЖУВАЛАСЬ.І.БІЛЬШЕ.НІЗАЩО.В.СВІТІ.ХОЧ.УБИЙТЕ (було б добре, бо як згадаю, хочеться провалитися)
Нарешті медсестра вислухала мою справу і... і що? Увага: кульмінація вистави в театрі абсурду й ідіотизму (насамперед мого). Сказала: "Я таких справок не роблю, це не до мене!" - гордо не взяла мої 10 грн і пішла.
Я вийшла з поліклініки, дивуючись, чого я послухала маму, а не своє почуття гордості, справедливості, інтуїцію чи що там ще це могло бути. Все, що відбувалося в тій довбаній поліклініці, виглядало для мене повною дикістю, і тим не менш я брала в цьому активну участь. І почувалася так, ніби мене деякий проміжок часу вимазували в лайні, а я ще й радісно допомагала.
А потім я гуляла під дощем. Зайшла додому пообідати й перевдягнутися - й гуляла далі просто так. Це в мене замість психотерапевтичної самодопомоги. І попустило.
А пізно ввечері я прийшла додому й розказала усе це мамі. Мама вислухала з кам`яним виразом обличчя й сказала, що нічого особливого не сталося, треба звикати, все в порядку речей, і якби в мене було з собою більше грошей, справку мені б зробили; і що ніякого приниження не було, зате воно в мене попереду, якщо вже я вирішила проходити лікарів, не платячи грошей і взагалі в ці (дивні мені) маніпуляції не вляпуючись... (!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!) Після чого в мене стався міні-нервовий зрив, і я їй заявила, що НЕ розумію її і ніяк НЕ ЗМОЖУ зрозуміти; і як взагалі можна говорити на дикі речі, що вони нормальні, а про нормальні, такі як звичайний обхід лікарів без всяких викрутасів, - що вони ненормальні чи принизливі!?
Через деякий час ми поговорили знову, і вона сказала, що я, звичайно, права, але я надто хороша для сучасного життя і мені з цим буде важко. От тоді вона це й сказала - що я "хороша". В будь-якому випадку, хороша чи погана, але до життя я дійсно не пристосована. І в ту чортову поліклініку я більше ні ногою >__<
ЗІ: А на ті горезвісні 10 грн я купила рідкий клей і набір ручок.)))

Яойні книги

2007-09-22T23:09:29Z

Давненько я сюди не писала... І щодо теми були різні ідеї, але перемогла оця)) Отже, що ми знаємо про доступні широкому загалові яойні книги?? Я маю на увазі ті книги, в яких зображені хоч у вигляді натяків стосунки між чоловіками. Говорити буду про ті, які сама читала або збираюся. І не лише про те, які вони, але й де їх такі узяти. А говорячи про книги, за основу братиму власні враження, попереджаю одразу. А кому моє імхо читати не з руки - прокрутіть увесь цей флуд і десь наприкінці натрапите на парочку лінків із більш повним, але й більш сумбурним переліком книг=)

Книги і автори, в яких яой видно неозброєним оком

1. Лінн Флевелінг "Сага про Спостерігачів". Трилогія, до якої входять (існують лише в перекладі російською, тому й пишу російські назви): "Месть темного бога", "Крадущаяся тьма" і "Луна Предателя". Англійською це відповідно: "Luck in the Shadows", "Stalking Darkness" і "Traitor`s Moon".
Це були мої перші яойні книги, може тому й одні з найулюбленіших :) Жанр - фентезі, причому в перших двох більше пригод (а в другій вони до того ж доволі темного, моторошнуватого характеру...), а в третій - детективу. Гарна мова, цікаві персонажі, незвичний сюжет... Може тому незвичний, що в ньому детально і поступово описано появу і розгортання почуттів двох головних героїв один до одного?.. ^_~ А якщо розбирати з погляду "яойності", то в першій книзі все доволі невинно, у другій присутні 2 поцілунки й премила сценка в борделі=), а от у третій вже згадується ліжко... і далеко не тільки ліжко)))
У продажу на сьогодні можна знайти лише останню з книг трилогії... Ну, звичайно, окрім Петрівки. Там, якщо гарно попорпатись, багато чого може знайтися. Але мушу попередити, Петрівку я органічно не перетравлюю через свою кляту асоціальність, тому про неї тут йтися не буде. Де скачати?
http://www.oreska4.narod.ru - усі три книги російською. Плюс ще дещо на десерт))
2. Таня Хафф.
"Камінь вогню" (The Fire`s Stone) - це друга прочитана мною "яойна" книга. Може, тому за духом нагадала мені Лінн Флевелінг. Теж фентезі, пригоди. Дуже оригінальні герої, особливо принц з цими його шкідливими звичками)). І, мабуть тому, що книга всього одна, з`ясування відносин у ній трохи напруженіше й динамічніше... хоча й до відвертого яою так і не доходить ^^; Скачати можна навіть на Альдебарані, і взагалі будь-де, та й купити в принципі теж неважко. Особисто я читала саме в паперовому варіанті, а купила в старій "Букві" на Харківській, від якої тепер залишилися ріжки та ніжки -__-"
"Темные врата" - кажуть, там описаний потяг одного хлопця до іншого, а оскільки цей інший до того ж янгол, одним бажанням усе й обмежується ^_^; Але почитати це все одно кортить... От тільки де його дістати - хоч убийте Т_Т В магазинах нема, бо виходило десь у 1996 році, в інеті теж не знайдеш... Проте, якщо знаєш англійську, вихід є: IRC, сервер Undernet, канал #bookz, або: сервер IRCHighway, канал #ebooks. От і все)))
"Димова трилогія" (Smoke Trilogy, Darkest Night) - на це диво я натрапила нещодавно, але зависла на ньому надовго. Трилогія належить до "міського фентезі", повсякденне життя+магія, а ще як взяти до уваги, що це повсякденне життя хлопця-гея, який працює на кіностудії й начебто безнадійно закоханий в одного з провідних акторів, а магія включає в себе його кращого друга-вампіра і ще до біса всього іншого, і увесь цей кайф прикрашено фірмовим хаффівським гумором... нння!=))) Дуже жаль, що книги всього три...
До речі, ця трилогія написана як продовження до набагато більш відомої "Кривавої серії" про вампіра Генрі Фіцроя (той самий друг) і детектива Вікі Нельсон (от через неї в "Кривавій" серії й немає яою! от саме тому вона й більш відома...). У "Криваву" входить 5 книг, їх можна вільно придбати у будь-якій книжковій крамниці, але там майже безпробудний гет=(( Що ж до нашої сугойної "Димової трилогії", то що б ми про неї знали, якби її не взялися перекладати в інеті! Так, ви не помилилися, книги цієї трилогії в "країнах СНД" не випускаються. Зате переклад першої з них і початок (поки що - тільки початок) другої лежить на сторінці
http://www.diary.ru/~ovetganna/?comments&postid=23635478 - щоденника Леони, яка на ДезНоут.ру однойменну мангу перекладає. За що їй подвійний респект)) А для таких нетерплячих як я - заходите в ІРК за вищевказаними адресами й качаєте усі три книги мовою оригіналу #^__^# І буде вам щастя=))
3. Наталія Ігнатова "Охотник за смертью". А-а-а-а-а!!!!!!!!! Кайф. Сильно, красиво, іронічно. Неперевершено))) Балансує на межі між яоєм і тихою ніжністю на рівні легкого дотику... слів до душі або гострих зубів до шкіри... Дуже-дуже красиво, дуже-дуже лірично, і при тому з таким почуттям гумору... Я просто не можу не захоплюватися. І знову ж - фентезі й сучасність, елементи багатьох культур... І аххх, моя улюблена Скандинавія з Прибалтикою))) Автор створила величезний, чудовий світ - багатий, але не надто складний для розуміння. При цьому вона не послала реальність гуляти лісом, а поєднала їх. Про героїв я взагалі мовчу - це були б суцільні закохані зітхання, хе-хе)) Дуже тонко описані почуття. Так.. делікатно, дбайливо... І в той же час гранично чітко й ясно. Залишивши простір для фантазій дівчині Марині з прекрасною уявою... І можливість нам, любителям яою, сподіватися, що може, то не зовсім і фантазії..? Чарівливий шонен-ай з присмаком крові? Щось більше чи менше? Для кожного щось своє?..
Що ж до цікавинок сюжету, то крім зображення різних часів з давніх-давен до недалекого майбутнього, а також поєднання різних реальностей, автор ще й обігрує в одному з епізодів сюжет "Дракули", а в багатьох інших вільно трактує різні історичні події=))
Купила я це диво пару тижнів тому в "Орфеї". Скачати можна на тому ж таки Альдебарані (lib.aldebaran.ru).
4. Поппі Брайт.
"Изысканный труп". Про маніяка-некрофіла і маніяка-садиста-канібала, обидва з яких геї, та про їхніх жертв. Кажуть, це найбільш шокуюча з її книг. Ну, мені як завжди пощастило прочитати її першою з усього написаного автором. Враження? Сильно. Красиво до моторошного лоскоту - в одних сценах, і нудотно до тягучого болю в м`язах - у інших. Як на мене, не стільки шокуюче, скільки... ее... розгублююче?? (та нема такого слова, немає...чи є?) Якось не розумієш ставлення автора... тобто, іноді здається, що розумієш, а потім починаєш сильно сумніватися... Може, це й неважливо, але для мене чомусь навпаки. А в основному напружує те, що читаючи сцени про екзекуції й знущання з жертв, я, вся така з себе не-жертвоподібна, і взагалі з трохи садистичними замашками, ототожнювала себе саме з жертвами. Тобто, співпереживала саме їм. І якщо за сюжетом маніяк виривав у живої жертви з живота шмати м`яса, живіт болів у мене. Що свідчить про те, що такий рівень ненормальності, як у милих маніяків Поппі Брайт, навіть для мене завеликий. Що мене дуже засмутило, адже до прочитання цієї книги я вважала себе видатним психом))) (У будь-якому разі, сцена знайомства Ендрю з Джеєм і ще деякі... гомен за відвертість, реально збуджують=))) та ще й як ^.^; )
Купуємо в усіх хороших книжкових магазинах. Я особисто купувала в "Сяйві", але потім бачила і в "Орфеї", і в "Знаннях"... До речі, це єдина книга авторки, яка так вільно продається. Жодної іншої ніде, окрім інету, мені знайти не вдалося. Тож...
Йдемо на www.nosferatu.ru у відділ "Романи" - там є роман П. Брайт "Потерянные души". Не читала, чесне слово - але зрозуміло, що про вампірів. Тематика сайту зобов`язує))) А взагалі на цьому сайті можна добре "попастися" щодо яою - вампіри все-таки завжди якось із ним асоціюються... Енн Райс там же, знову ж таки. На тому ж сайті заходимо у відділ "Рассказы" - там лежить коротка новела Брайт "Смак полину". Перший раз читалося з відстороненою цікавістю, другий раз перечитувалося із захватом... Е ні, зі мною таки щось точно негаразд ^, ,^ І це навіть зовсім не про вампірів. Але все одно про смерть.
5. Мерседес Лекі, трилогія "Останній Герольд-Маг".
Трохи не в тему після попереднього, але що вже зробиш)) Знаю тільки, що фентезі, повне яойних взаємовідносин)) На жаль, російською видавалося так давно, що ніхто вже й не пам`ятає. Англійською можна знайти все в тому ж ІРКу (Last Herald-Mage).

Здається, усе на сьогодні. Я збиралася написати ще й другу частину, "Книги, в яких яой примарно махає ручкою" =D ...Чи щось подібне;))) Але то вже якось іншим разом...

Мало не забула - обіцяні лінки на перелік яойних книг. Ті з них, що англійські, майже всі можна знайти на ІРКу, інші - в рос. електронних бібліотеках. Альдебаран та лінки на ньому поюзайте)) ...Деякі ж знайти майже нереально Х__Х
www.aarinfantasy.com/forum/f28/t16161-gay_yaoi_english_novels.html
ОК, я не пам`ятаю лінку №2 ^__^;;; Згадаю - то обов`язково напишу. До того ж, я згадала ще одну яойну книгу... ;Р

"Розтин посвідчив, що пацієнт помер у результаті розтину"

Прочитала тут статтю в газеті "ВВ" (давно, до речі, її в руки не брала) про те, як 33-літній мешканець Венесуели "прокинувся в морзі під час власного розтину". Після ДТП його доправили в морг, вважаючи мертвим. Однак коли почали розтин і зробили розріз на обличчі, звідти полилася кров. Саме нестерпний біль від рани повернув чоловіка до життя, а заодно й до тями. Розріз швидко зашили, і тепер бідолаха має щось робити зі шрамом на обличчі, із свідоцтвом про власну смерть і з шокованою дружиною, яка приїхала до моргу на впізнання трупа, а в коридорі зіткнулася зі своїм живим і майже неушкодженим чоловіком))
От і вийшло майже як у Гобліна, тільки, на щастя, з хепі-ендом. Хоча зараз мені це нагадує зовсім не приколи Гобліна, а все той же "Вишуканий труп" Поппі Брайт. Бо там теж людина "оживає" під час розтину, і допомагає їй саме біль.
А взагалі-то, розтин у мене в уяві навіки пов`язався зі сценою з одної серії якогось детективного серіалу: там людині підсипали якийсь наркотик, так що її спаралізувало так, що всі вважали її мертвою й повезли на розтин. І, звичайно, від того розтину вона й померла, до останнього залишаючись при тямі, але не в змозі ніяк себе проявити й попередити інших. Мені було років 8, коли я це дивилася, і цей осклянілий, але осмислений погляд забути важкувато... Як і думки про те, що хазяїн цього погляду хоча б приблизно міг відчувати.

І трохи вже звичного "самобітчування" наостанок)))

Я належу до того дивного типу людей, котрим органічно необхідно бути комусь потрібними. Я не самодостатня. Бо я щиро не розумію, який сенс у моєму "самодостатньому" існуванні, якщо воно достатнє лише для мене? Тобто, якщо моя робота чи присутність потрібна лише мені самій? Через те я й збиваюся з ніг, намагаючись догодити своїм так званим друзям (а хто вони мені насправді, знають лише вони самі, й мені, звичайно, не зізнаються). Ладна потратити купу часу на те, щоб дістати для них те, що їм могло б сподобатися, замість того, щоб займатися потрібними мені самій справами. І все одно потрібною я ніфіга не почуваюся. Навіть зовсім навпаки. Бо, здається, дехто надто звик, що це мені вони потрібні, а не навпаки.
А що робити, я не розумію? Плюнути на них і сісти, склавши ручки? Але ж краще від того не стане. Замкнене коло якесь. Щось я потроху втрачаю сяку-таку самоповагу... Але не зважайте. Сеанс бітчінгу успішно завершено:))

Качати, качати, качати!!!

2007-08-19T22:21:52Z

...Бо в мене тариф "Безмежжя" з 30 гб/місяць, а більшу частину цього місяця мене тут не було. Відповідно - є загроза не використати до кінця свій трафік, а це було б неоплатною розкішшю!
Коротше, сьогодні я докачую, нарешті, останні серії Kyou Kara Maou! (Відтепер - Король Демонів!) і паралельно скачую Night Head Genesis. Пару слів про ці дві анімешки.

ККМ. Чудова комедія з дуууже легкими шонен-айними натяками... такими легкими, що це іноді дратує *^.^* Але акцентація подій довкола Конрада, котрий теоретично не є й не повинен бути головним героєм, дуже й дуже псує все гарне враження від серіалу. До того ж, його всестороння ідеальність конкретно мене задовбує... Коротше, все було весело й чудово, поки сценаристам не стукнула не надто вдала ідея навалити все психологічне навантаження на одного-єдиного, доволі шаблонного до того ж, персонажа, після чого в них вже не залишилося ні сил, ні бажання акцентувати увагу на чомусь - або комусь - іще. Тому й вийшло близько до середини І сезону й далі, що головний герой один - Конрад, дух Конрада, спогади й думки про Конрада - а всі інші герої перетворилися на безликих статистів. От чому я хоч і качаю серіал до кінця, але дивитися далі 40-ї серії не маю ані найменшого бажання... І то дивно, як це я стільки витерпіла! -__-
BTW, мій улюблений пейрінг - Вольфрам/Юурі (Вольф зверху! єс!! =D) або Мао/Вольфрам (взагалі-то Юурі мені вже припинив подобатися, але Мао прикольний). Хоча, якщо чесно, з Вольфом мені підійде будь-який пейрінг, аби не гет! ;Р

Вольфрам форева:

Але Мао все одно крутий *¬*

А це ось - так, один з тисячі "колояойних" приколів серіалу в моєму вільному викладі:

Хто це тут спить солодким бішоненським сном?..

...І, як виявилося, не в своєму ліжку.

"Вольфраме, якого покемона ти тут робиш!?!?!?" - "Сплю взагалі, а що не так, Юурі?"

"ААААААААА!!!!!" - тупіт ніг по коридору... Вольфрам: "І до чого тут покемони??"...
#^, ,^#

NHG. Діаметрально протилежний за характером серіал за мотивами однойменної манги авторства моєї улюбленої You Higuri (через що я й качаю мангу) і зовсім невідомої мені (чи невідомого?) Iida Jouji. Чесно кажучи, не знаю, як ці двоє поділили роботу над графікою, але ні в манзі, ні тим більше в серіалі практично непомітно стилю Хігурі. Що дуже сумно. Що ж до сюжету, тут я поки що мало можу сказати, бо дивилася всього 2 серії, а читала 6 розділів І тому манги. Причому ці перші 2 серії практично ніяк не співвідносяться з подіями манги - зовсім недавно я вже стикалася з таким у чудовому аніме Matantei Loki Ragnarok. Спочатку я прочитала один том манги, а потім скачала аніме... і практично жодної мангової події там не застала, хіба що про Мідгардсорма і викрадення Локі. Що мене більше всього здивувало щодо Матантея, так це зовсім різна, з самого ж початку, атмосфера манги й аніме: у манзі, хоч ми й стикаємося спочатку з різними загадковими подіями, згодом неодмінно виявляється, що все це легко пояснюється звичайною людською логікою. Так, Локі з Яміно-куном самі по собі - не люди, але вирішують вони найзвичайнісінькі людські кримінальні справи. І це виглядає... стильно. Може, там у наступних томах все змінюється, але, на жаль, не маю я до них доступу... Т___Т Що ж до серіалу про Локі - там з першої ж секунди на тебе вивалюють відро магії, привидів, божественних сил та іншої потусторонщини. Спочатку це здається "легким" перебором, але згодом звикаєш. І, може, людині, незнайомій зі скандинавською міфологією, розібратися в десятках богів, які з`являються одне за одним з кожною новою серією, доволі важко... Але, чесно кажучи, я як давній і незмінний фанат цієї самої міфології просто-таки ловила постійний кайф від їхніх свіжих і подекуди ну дуууже оригінальних трактовок божественних образів (при цьому вражає, що основні риси характеру більшості героїв були збережені й передані ідеально, тобто саме так, як про них писалося в Еддах чи ще деінде).
Повернімося до Найт Хед Генезису. Темна атмосфера - це плюс. Неквапливий сюжет - це вже для кого як, а мені цілком імпонує. У другій серії якісь трохи нелогічні, чи то пак неадекватні дії персонажів - але, може, я просто ще не вникла в характери. Не надто красива прорисовка персонажів - а жаль, бо міг би вийти дуже гарний серіал. От поки що й усе. Може, слід ще додати, що на сайті, звідки я його качаю, відгуки про цей серіал просто-таки полярні. Одні кажуть, що чудово, інші - нудно, треті - що беззмістовно, четверті - що глибина змісту розкривається поступово. Одне я знаю точно - із цим серіалом квапитися не треба. Хочете динаміки - просто не качайте. Гумору там теж шукати не варто. А от якщо вам треба чогось тихого й психологічно напруженого, поступового і в той же час не зовсім логічно обгрунтованого - качайте, дивіться, думайте... Мені подобається. Хоча могло бути й краще.

Хентай. Я навіть не знаю, як опинилася на ось цій сторінці: http://ibox.org.ua/2398 Тобто я знаю, звідки я пішла по лінку на сайт "Інтернет коробка", але як я потім опинилася на сторінці з файлами Little Monica Monogatari..? Чесне слово, я пам`ятаю, як на щось клацнула, але й не сподівалася, що результат видасть мені аніме, а тим більше - хентай! XD Звісно ж, я його завантажила на свій комп =) Потім ще й виявилося, що воно без субтитрів, і довелося сходити на Kage Project. Після цього я дізналася, що воно ще й крім усього іншого в чібізоїд-стилі, й дивитися мені якось розхотілося... Тож на цьому про хентай і завершую.

Лінки на аніме й мангу ККМ, НХГ і МЛР =D=D=D

Он як видала! ^_~
Отже, аніме Kyou Kara Maou я качала з:
Kyou Kara Maou host links
Але там не всі лінки працюють, тому дуже допомагає оця темка на Аарінфентезі:
Kyou Kara Maou Page 12
Cторінка саме 12-та тому, що там і далі - найбільший вибір хостів, а до того в основному один лише підступний Megaupload, якого я терпіти не можу >__< До речі, на Аарінфентезі, на відміну від попередньої сторінки, треба реєструватися.
Манга ККМ:
Aku Tenshi
Переклад у них застряг на 5-му розділі І тому, але це - найбільше віднайдене мною досягнення з перекладу цієї манги #^_^# Ура Аку Тенші!!
Точно ті ж розділи можна знайти й на наступному сайті (вочевидь, взято їх було з того ж АкуТенші), і на цьому все в них і закінчиться, бо сайт, на превеликий жаль, закривається. Зате в них чудові галереї, підбірка аватарів, курсорів, скінів для вінампа і - нарешті - фанфіків!!! - по ККМ ♥_♥
http://ivga-anime.narod.ru/kkm-manga.html
Чудовий сайт з яойними іграми, кліпами й мангою пропонує нам російський переклад - поки що 1 розділ, і це "поки що" триває вже досить давно...:
Yaoi Games - KKM

Night Head Genesis - аніме:
Animeeden - NHG
Всі 24 серії, але треба реєструватися, і взагалі в них там дуже серйозно з реєстрацією й відвідинами форуму. Не постиш на форумі, але качаєш - тебе обзивають п`явкою і дармоїдом... Що не заважає мені повністю ігнорувати їхній прибацаний форум з такими от замашками (ну а якщо я буду плескати там язиком з ранку до вечора, я перестану бути "дармоїдом"? відроблю свою повинність язиком, так виходить? ò_ô) і сподіватися, що вони не заборонять "п`явкам" типу мене безборонно качати аніме й мангу, якої в них хоч засипся \(*O*)/
Манга:
http://leru.yumedream.ru/manga_NHG.htm
Мій улюблений сайт з купою робіт Higuri You - і, звичайно, не тільки. Але про це - іншим разом, а поки що я кинула лінку на сторінку з рос. перекладом НХГ.

Matantei Loki Ragnarok - аніме:
Animeupload - MLR
Заходиш собі без усіляких реєстрацій і качаєш скільки влізе - тут усі 26 серій. Щоправда, в них там засилля реклами... ¬_¬"
Манга:
http://stoptazmo.com/matantei_loki_ragnarok/
Ось звідси я її колись скачала, і як були 1 том повністю й 2-й до 9-го розділу, так усе й залишилось V_V Але й за це спасибі. Стоптазмо - класний сайт, але не яойний ¬_¬ Все одно класний. Я звідти й Бекерсів качала, поки не знайшла... про це згодом. Що ж до МЛР, його точно в такому ж обсязі, як я довідалася пізніше, можна скачати на тому ж Анімеедені. Як і Анімееден, Стоптазмо потребує реєстрації, але зовсім не наполягає на вашій участі у форумі.

Get Backers манга:
Крім уже згаданого Стоптазмо, ось сайт, на якому можна скачати продовження, якого на Стоптазмо немає й не передбачається (в них там усе на 3 томі застрягло):
http://thevproject.blogspot.com/
Тут уже 6-й том, оновлюється блог доволі часто... Але була в неї така перерва, під час якої я якраз натрапила на Анімееден і знайшла там Бекерсів - вже до 9 тому, і оновлення було зовсім недавно! Я сама його тільки зараз побачила, от довантажу 5-ту серію НХГ - і візьмуся за 9 том ГетБекерс \(^o\) (/o^)/ Так от, а тоді там було 8 томів, які я звідти й скачала. Подивимося, хто закінчить переклад манги швидше, і чи закінчить його хоч хто-небудь....

Ну от і все на сьогодні. Я ще хотіла поділитися одним пречудовим лінком на переклад чудових книг Тані Хафф, але той лінк заслуговує набагато більшого, аніж поточної згадки наприкінці настільки довгого базікання, а тому я залишу цей намір до кращих часів, а натомість кидону посилання на мою улюблену сторінку японських смайликів:
http://www.anikaos.com/japanese_emoticons.html

Усе.

Трохи філософії наостанок

Іноді (а то й часто) мені здається, що я наскрізь фальшива, хоча й мимоволі. Що все, що я пишу на форумах, в гостьових чи ще деінде - все це просякнуте фальшем, все якесь штучне. Може навіть - неприродне. Але задумаєшся, що ж саме неправильно чи штучно сказано - і не знаходиш. Нібито все так і є. Дуже спрощено, звичайно, але в принципі так, як я думаю. В чому ж проблема? Не маю зеленого поняття. Блакитного теж не маю. Знаю тільки, що в усьому, що я роблю хоча б більш-менш серйозно, я маю дуже великі сумніви...
Але це так, бітчінг на тему й без... Треба ж якісь думки записувати. ú_ú

Щойно з Криму

2007-08-19T12:55:29Z

А точніше - з Гурзуфа і зовсім трохи - Сімферополя з Бахчисараєм. 14 днів відпочинку... Мало? Може й ні, але як подумаєш, що скоро універ - вити хочеться... а також збирати валізи і їхати назад... або ще кудись, лише б подалі й надовше.
А взагалі-то я в Криму пару років не була і відправлялася туди з двоїстим відчуттям: з одного боку - ура, море! А з іншого - фе, колиска русофілів! Я маю на увазі, що як тільки приїжджаєш до Криму, то тільки й чуєш про Росію. Я не дуже прислуховувалася до контекстів, але саме це слово прямо в усіх на вустах. Ну, в половини точно. І я не кажу, що в Криму так уже мало патріотів - я цього просто не знаю. Але збірний портрет кримчанина виходить невтішний.
До речі, от усього пара мале-еньких прикладів до загального кримського стилю.
Приклад тижневої давності. Мама питає якогось чібіка з нашого санаторію: "А ти якою мовою розмовляєш - українською чи російською?" (спитала, щоб знати, якою з ним розмовляти, хоча на моє глибоке переконання, спілкуватися з чібізоїдами - собі дорожче). Чібік (таким тоном, ніби це має все пояснити): "Я из Симферополя!" Мама, іронічно: "А-а-а, понятно..."
Проти російськомовних наша сім`я нічого не має (я сама російською думаю, а мій батько, за власним визначенням, взагалі мордвин, але про це може якось іншим разом ^_^; ), але оце "Я из Симферополя" так, ніби воно одразу має все пояснити..!
Приклад 2х-чи-скількох-там-річної давності. Ми в Ялті, йдемо на пляж, зупиняємося перед розкладкою з книжками (бо ми книгоманіяки зі стажем). Питаємо в дядька-продавця ціну якоїсь книги, він щось там відповідає і мама в шоці питає: "Чого ж так дорого??" Продавець весь аж підбирається так і видає (по-російськи, мама спочатку зверталася до нього українською, але потім перейшла на рос. - в неї манера говорити з людиною тією мовою, якою звикла та людина): "От я бачу ви тут по-українськи балакаєте, ви взагалі звідки?" Ми: "З Києва..." Дядько (розпалюється на рівному місці): "З Києва, значить?? А ви знаєте, що поки ви там у своєму Києві прохолоджуєтесь і жирієте, в моєму Донецьку всі пашуть, як прокляті?! Ну нічого, скоро ми до вашого Києва доберемось, і ви будете пахати замість нас!"... І ще щось довго й психічно вигукував нам у спини в тому ж дусі. Купили, блін, книжечку. Ви скажете - він не з Криму, приклад не в тему? Але ж саме в Крим він приїхав з такими переконаннями, та й узагалі, це чудово ілюструє контингент, яким ще з катерининських часів намагалися напхати наш нещасний півострів.

А в цілому все ОК. Плавали, відпочивали, вчилися грати в настільний теніс (мало не єдині, так що під кінець фізрук вітав нас майже як рідних), читали (три рази ходили грабувати бібліотеку; Рей Бредбері - це просто кайф, і якась там фантастика тут зовсім ні до чого! *O*), сходили нарешті на "Джеймса Бонда" з Деніелом Крейгом (ах, він єдина окраса доволі стандартного фільму!), мама затягла мене в музей Пушкіна (з на диво непоганою екскурсією), я затягла маму в музей воскових фігур-кунсткамеру (експозиція Пітерського музею в одній залі - воскові експонати різноманітних людських фізичних відхилень і хвороб плюс заспиртовані ембріони і "легені курця" з "цирозом печінки"). В Бахчисараї ходили в нагірний храм (яке щастя, що сама церква була зачинена, бо ми б там застрягли надовго), а потім насолоджувалися татарською (та взагалі східною) кухнею в окремій альтанці з подушками й низьким столиком... Здається, шекер - єдиний вид східних солодощів, який я не тільки можу, але й хочу їсти! *-*

А в Токіо - гей-парад... Угу, поки ми розслаблялися в санаторії, по ТБ передали репортаж із Токіо. Яскрава як на карнавалі, багатолюдна процесія, всім весело, всім цікаво... От коли я згадала своє бажання поїхати в Токіо!! ♥_♥ Хоча, заради справедливості треба додати, що вродливих японців усе-таки не дуже багато... m(_ _)m
До речі, наступного ж дня з Токіо транслювали вже відзначення смерті Елвіса Преслі... Що не день - то свято =)

Мишка-мутантка і Ко =D

2007-05-27T21:23:20Z

Сиділи ми з подругою Яною якось у вівторок на так званій конференції з філософії (на якій, до речі, одна наша одногрупниця нас лажанула, бо спочатку виграла право виступити там і заробити 20 балів, а сама взяла й не виступила, і нітрохи цим не переймалася - але то справа карми, хай їй це врахується >__<), і почали ми відчувати чисто філософічну знудженість життям, а точніше, двома його академічними годинами, начисто змарнованими сидінням в аудиторії... І вирішили ми тоді трохи пожвавити його, зігравши в одну словесну гру, принцип якої от у чому: хтось один пише на листочку 3 слова, які вкупі мають якийсь сенс, наступна людина читає й у зв`язку з написаним дописує свої 3 слова, далі ще хтось додає ще три... ну і так поступово складається історія... або не складається, це вже як подивитись ^__^ Головний фінт у тому, аби дотримуватися принципу ТРЬОХ слів. За день ми з подругою склали 2 такі історії, і я була від них у такому захваті (читай: непристойно ржала всю дорогу додому), що вирішила тут їх передрукувати... Отже, історія №1 ( свої слова я виділила синім, Янині - червоним ):

Жила собі була мишка-мутант, яка дуже любила їсти запліснявілий сир і інших мутантів, наприклад: комариків-дзюбриків довговухих, побачених під кайфом від скуреної конопельки і з`їдженої сироплісняви; павучків трьохлапкових, знайдених у шлунках п`ятилапкових гномиків-недолюдків, що полюбляють велетнів-перелюдків. От... одного разу мишка надужила мухоморів червоних крапчастих, забувши, де її каналізація (taihen des` ne) (sou des` yo!)* й зробила сеппуку - яка жахлива трагедія!
Потрапивши на той чи не той світ, мишка почала нове цікаве життя, зайнявшись контрабандою конопельки на небо, де її дуже чекали і кидалися цілувати ( не відійшовши ще багато від чого теж контрабандного і забороненого Організацією охорони, бо охорона сама не мішком прибита, а якраз навпаки - приб`є кого завгодно за контрабандне добро та з любові до конопельки, мухоморчиків, до всього світу мертвих, живих, ненароджених в Україні і на Кавказі, тому охорона рулить!) в зеленесенькі конопельні оченятка і задимлені вушка сушених гномиків п`ятилапкових, які йшли нарозхват, бо мали надзвичайні стрункі й смачнющі стегенця, від яких на очах виростали** величезні вії-віяла - ось так виникають живі (чи недоживі) легенди про неживих чи переживих мишок, а також Вія (який переїв стегенець) - цікаво звідки Гоголь... просто теж їв!
                                          The Happy End
                                            To be con.!!!
*   taihen des` ne - який жах (яп.) , sou des` yo - це точно (яп.)
** "В якому сенсі - на очах?" - поцікавилася подруга. "В якому хочеш!" - хитро відповіла я :)

Історія №2, трохи пізніше... (Тепер починала Яна):

Серед степу широкого... паслася зграя пінгвінів, рідко пролітали крокодили та рожеві слони... День був похмурий, тому деякі падали, спотикаючись на кризі, яка заміняла хмари, але була фіолетовою. Посеред цього дурдому стояв величезний кам`яний замок з високими страусами на баштах з кулеметами Калашнікова моделі АКМ та катанами напоготові. В самому низу розміщувався бойовий загін слонопотамів, але кого слонотоптати вони завжди знайдуть. Тому пінгвіни остерігалися, але рожеві слони часто "лошили" слонопотамів, коротше було весело. Правила всім цим зла королева-еротоманка (перероджена мишка-мутантка)* за законами Буддизму, пройшовши ряд перевтілень, але Нірвана була оцим дурдомом і тому вона остаточно зневірилась і почала загрузати в розпусті, влаштовувати п`яні істерики, розбещувати неповнолітніх гномиків і, догравшись, "залетіла" від рожевого слонопотамогібрида. Живіт став трикутним. "Це божественний знак!" - глюконуло мишку-королеву. Вона відчула себе на -7 небі від своєї обраності бути матір`ю нового Будди Шак`ямуні** чи якогось Виродка Слонопотамовича, і на радощах викурила спори мухоморчиків і передчасно досягла не Нірвани, а критичного передозу і токсикозу, а це несумісно з життям ще ненародженої тварюки, але не екс-мутантки. Переживши викидень, королева стала безсмертною Маклаудшею й відчула дар лікувати імпотенцію дотиком до третього хребця у четвертому хребті семиголового дракона бензинодишного і спиртоїдного, який жив у мідному труносховищі й любив спочивати в домовині разом з королевою (але нічого грішного!). Платонічна любов - це муть, брєд, вигадка! А тому королева вирішила звернутися до послуг сексопатолога і, отримавши відмову, дуже стомилася відтирати кров сексопатолога і дракона з катани страуса й фіолетової криги, лягла відпочити і їй наснився віщий Олег на коні*** і з гадюкою за пазухою. Він сказав королеві-вбивці, що він її кохає і подарує гадюку на пам`ять. Мишка прокинулась й тут її вкусила блоха, що підлізла в камуфляжній формі, бо була підіслана пінгвінами, про яких дуже турбувалась раніше, і даремно забула
Тут, на жаль, історія переривається назавжди... ;_;
*Після того як Яна зазначила цю поворотну деталь, мені відкрилася істина, що це не що інше як сіквел до попереднього трилера...
**Ось що трапляється, коли послідовно на трьох різних дисциплінах (релігієзнавство, потім філософія, потім лінгвокраїнознавство) протягом кількох пар в тебе втовкмачують той довбаний буддизм!
***Прочитавши мою відповідь, Яна приголомшено повідомила, що подумала про те ж саме... Генії й дурні мислять однаково?

Оце й уся казочка, діточки. А хто слухав, молодець, хто не слухав - тим піпець. Надобраніч! ^__~

Яка там тема... Так, афоризми + ави

2007-03-13T23:26:52Z

Десь на тому тижні дивилась якусь серію "Наруто" по "Джетіксу". (Джетікс - це звичайно сакс, бо так зване "американське аніме" daisucks, і цей нестерпний дубляж... до якого десь через місяць потроху звикаєш, але не перестаєш раз по раз смикатися... і ще кажуть, що джетіксівці кадри ріжуть... може й так, нема як перевірити... Але "Дж." - єдиний канал, де я взагалі можу подивитися аніме, особливо таке довготривале, як Наруто чи Шаман Кінг, - і тому респект їм хоч за це!) Визнаю, Наруто я з деяких чисто суб`єктивних причин не люблю ( коли твої найближчі друзі з ранку до ночі торочать тобі про те, "який Саске класний", "яка дурепа Сакура" і "що під маскою в Какаші-сенсея" (я знаю, що обличчя!) й готові спілкуватися лише про те, що відбулося у 172-й серії "Наруто", легко його зненавидіти.. >_< ), і якби я вирішила докопуватися й присікуватися, то знайшла б і мінімум 3 об`єктивні причини, але... Такими дурницями я займатися не буду, а краще перейду до справи. Отже, люблю я його чи ні, а в "Наруто" подекуди зустрічаються просто дивовижні афоризми. Той, який мене тоді вразив, звучить приблизно так: " Людина є важливою (чи має цінність) лише в очах інших людей. І якщо на неї немає кому дивитися, вона - ніщо, її практично не існує". ( Це сказав Хаку, який був щасливим, слугуючи чужим знаряддям убивства, бо так він відчував себе комусь потрібним. Ось за ці слова він мені й подобається... ) І я цей афоризм дуже добре відчуваю на практиці. Можу ще додати, що яким/якою добрим/ою, чи розумним/ою, чи талановитим/ою ти б не був/була, якщо це нікого, крім тебе самого/самої, не цікавить, (якщо цього ніхто не бачить, бо на тебе ніхто не дивиться) - вважай, що в тебе цього немає. (Цікаво, що таке тоді - самодостатні люди? Я ще ні однієї цілковито й чисто самодостатньої людини не бачила...)

Хвороби й творчість. ^_^`` Саме наприкінці епідемії грипу я, звичайно, його підхопила, і весь останній тиждень, включаючи свята, просиділа вдома, посилено лікуючись ~_~ В результаті я: навчилася робити анімовані аватарки та перекладати мангу в Фотошопі (точніше, з`ясувала для себе, що для цього потрібні в основному три інструменти з усієї палітри - "текст", "гумка" й "палець"=) ну, ще час від часу "штамп"), повністю вичерпала свій трафік (10 гб в місяць), ще й заробила штраф з півсотні гривень... Дізналася, що аніме Jigoku Shoujo - це "must-see", зрештою для мене. Деякі зі зроблених аватарок я завантажила в "юзерпіки" ("юзерпики", гм? воно, звичайно, дотепно, але... О_о"), причому половину довелося сильно зменшувати в розмірі, щоб досягти заповітних 40 кб для гіфів ^^`` . Інші я вирішила викласти тут, бо з різних причин "юзерпіками" робити їх поки не хочу. Отже,

це - пробний варіант. Я взяла перші-ліпші 2 картинки й зробила з них анімований гіф. Перша спроба вийшла досить вдалою, а тому далі я взялася за справу серйозно й почала клепати ави направо й наліво з усіх хоч трохи придатних до цього кадрів...

Це я вважаю своєю першою аватарою (в тому сенсі, що вже збираюся її використовувати). Це її початковий розмір, для ЖЖ він завеликий, але сюди можна вставити й так :-) Зроблено її із зовсім не пов`язаних між собою кадрів, просто в моїй папці малюнків вони йшли один за одним, і я дуже здивувалася, коли побачила, як вони пасують одне до одного... Особливо саби.. На аві їх не видно, тому я зробила ще й ...ех, збільшений варіант, проте він, хоч і завантажується сюди, але чомусь не рухається Х___Х (naze!?) Ну добре, хай буде ось так:

*^___^* Так, Бан вміє грати на скрипці, і Шідо це знає... Тому діалог виглядає досить природньо=)

Ще одна "проба можливостей". Зробила чисто для практики. Ах, звісно, ще тому, що це Бан ;)

Дві досить криво зроблені ави, але вони мені подобаються)) У двох варіантах швидкості ^_~ Ці теж, до речі, завеликі для ЖЖ, якщо хочете їх використовувати, требя зменшити ширину до 100 пікселів (що я й зробила з повільнішим варіантом, може потім завантажу й "швидкісний" ).

Трохи психований і сумбурний ав =) Це вже почалися тренування з більшою кількістю кадрів...

Колись я це підправлю, а поки що - яке є *^__^*. Мініатюра "Гінджі й годинник", або "Краще не ризикуйте давати йому в руки електроприлади!"=) (І, ні, там в останньому кадрі не повинно бути сцени вибуху ;Р)

Далі починаються сьогоднішні мої ави - на аніме "Yamato Nadeshiko no Shichi Henge" (хто мені пояснить, чому воно так називається?!??). Щоб втиснути в рамки "юзерпик", довелося жорстоко їх зменшувати, а тому тут я хочу викласти їх у первісному, так би мовити, вигляді...

Ну, оце й усе, а чого тут нема, те можна побачити в "юзерпіках" ("-пиках"? блін @_@). Наостанок - картинка, яку я вирізала з манги GB... зацініть життя бомжів у Японії: миються під водоспадом, там же чистять зуби... сплять у власній машині, яку ховають у купі сміття від штрафувальників =)))

( Гм, ще тут можна зацінити шортики Бана... з ведмежатком :D :D :D )

Балачка про Бекерсів-2 ;)

2007-03-03T22:21:04Z

Привіт!
Вчора була п`ятниця, сьогодні теж п`ятниця, завтра... завтра вже неділя О__о Цікаво, що сьогодні можна спостерігати часткове втілення в життя приказки "Сім п`ятниць на одному тижні"... :Р Сподіваюся, до повного втілення ми не доживемо ;)
...Отже, повертаючись до GetBackers. Я в розпачі, бо виявилося, що на Стоптазмо не 21 том, а 21 розділ Х___Х TAIHEN DES` NE!!! На сайті www.etelie-legion.narod.ru/gbmanga.html точно є 15 томів манги... японською. (Мабуть, я й на п`ятому курсі не зможу це прочитати...) Але я так просто не здаюся!! Пошарюся по free_manga чи що... Проблема з тими ліцензованими перекладами. В Америці якій-небудь хоч паперовий варіант купити можна, і то кажуть, відцензурений і перекручений; в Росії он "Крамничку жахів" ліцензували, тепер в неті не дістанеш, і на Петрівці я не бачила ( але, люди, 1 томик манги - 20 гривень??! Йо...сип на волах!!! >___< )... а нам що робити? Одна надія на "нелегалів", і когось потім у чомусь ще звинувачують! Імпорт у нас зараз не в тому стані, щоб з піратством боротися, хоча я розумію, що для статусу країни це необхідно... Nevertheless.
Повертаючись до Бекерсів, хочу зробити таке невеличке аніме-рев`ю... Лише свої враження, тобто повний суб`єктивізм, імхоїзм і виказ цілковитого захоплення #^__^#

Getto Backazu no Review ^_~ ~*
"Якщо ви щось втратили, ми повернемо це назад!" - гасло, за яким працюють Мідо Бан та Амано Гінджі, майстри агентства з повернення чого ( й кого ) завгодно під назвою "Get Backers", де літера "s" означає, що жоден з них більше не самотній і діють вони завжди разом. Працюючи над щонайрізноманітнішими "повертальними" місіями, вони поступово розкривають нам свої "особливі таланти", як-то здібність генерувати електрику у власному тілі чи використовувати "Диявольське око" ( Джаган ), яке за одну лише хвилину розгортає у свідомості людини цілі епізоди, в яких вона спочатку нібито досягає бажаного, а потім отримує за це жорстоку розплату у вигляді свого найбільшого страху, адже це бажане найчастіше згубне для інших людей, а отже, кінець кінцем обертається проти свого власника... Пам`ятаю, як автор відгуку на shounen.ru влучно підмітив, що кожен з героїв "на манер американських коміксів" має одну надприродну здібність і розвиває свої сили в певних межах. Таким чином тут можна зустріти..: "Человек-молния, человек-нитка, человек-змея... Чёткий упор на некий странный и очень специфичный «спешал», присущий персонажу, и являющийся его неотъемлимой и основной чертой." (Взагалі, раджу прочитати його рев`ю, дуже добре написано, хоч і досить коротко: shounen.ru/anime/review/getbackers.shtml) Отже, кожен з серії в серію розвиває ці сили мірою своїх можливостей, і це становить екшн-частину серіалу. Читала, що екшн може бути й насиченішим, і кращим... але, по-друге, такі аніме-гурмани, які розкладають аніме на полички по частинці: те цікаве, там банальне, а ось тут художник міг реалістичніше зобразити, як хтось б`є когось іншого по пиці... - імхо, не можуть заглибитися у світ аніме чи то манги й по-справжньому проникнути в нього, коли починаєш жити вже ТАМ і не препарувати це життя за законами патологоанатомії. (Відволікуся: пару годин тому прочитала в чиємусь ЖЖ репортаж з медлабораторії, якраз на тему розтину... Що сказати, щоб робити справжні препарування, треба бути ну дужжже стійкою людиною!:)) Ну, а по-перше, битви у Бекерсах - тільки бекграунд, який дозволяє називати аніме "шоненом", хоча, мушу погодитися з хазяйкою вже десь вище згаданого сайту "Легіон", "GB" - нетиповий шонен. Справа навіть не в шонен-айних натяках, які, як-то кажуть, якщо примружитися, можна й не помітити :) Але Бекерси, мабуть, найсвітліший і найоптимістичніший шонен з усіх... може навіть - найнаївніший. Я дуже дивуюся, коли читаю описи персонажів типу: "Бан ненавидить Шідо, Шідо ненавидить Бана, ще Бана ненавидить з добрий десяток героїв, бо дуже вже егоїстичний у нього характер"... Звісно, я бачу не так, як бачиш ти, а ти - не так, як хтось поруч тебе, і двох однакових поглядів може зовсім не існувати, як двох однакових сніжинок (мене завжди цікавило питання, як це було доведено) і таке інше.. але щоб стільки всього не побачити - це вражає. Таж, люди, це чи не той найрідкісніший тип аніме, де ніхто взагалі нікого не ненавидить! (Навіть Фудо, який нібито живиться однією ненавистю до Мідо, насправді почуває лише хворобливу пристрасть до боротьби, прагнення битися з тим, кого об`єктивно він перемогти не може, і тому його обсессія ще посилюється... теж цікава психологічна дилема, але аж ніяк не в контексті банальної ненависті.) Аніме, де існує світ, у якому все неодмінно закінчується... добре? це навіть не те слово, хоча й воно тут не зайве... світло, натхненно, життєствердно... ну якось отак. Світ, який стверджує в думці, що якщо теперішні вороги - це колишні друзі, то "вони не можуть виявитися поганими людьми", з ними можна порозумітися й знову перетворити їх на друзів; що з будь-якої найбезвихіднішої ситуації знайдеться вихід, і це ніколи не буде вихід з життя; що для досягнення своїх бажань необов`язково приносити в жертву чиєсь тіло, душу або власне сумління; що чисте зло - неіснуюча абстракція, заручниця обмеженої уяви... Нарешті, в цьому світі дані такі приклади дружби, які особисто для мене були ідеалом ще задовго до того, як я побачила в серіалі його втілення (до речі, лише в серіалі я його й бачила). І я не маю на увазі цілком зрозуміле прагнення героїв врятувати друга навіть наперекір власним інстинктам самозбереження - це очевидно й зрозуміло. Те, що мене вразило - розуміння, розуміння й ще раз розуміння, з яким вони ставляться одне до одного. Макубекс, головний ворог героїв у першій частині серіалу, який не гребує проводити експерименти над людьми (не сам, але все ж), контролювати їхню свідомість, посилати своїх вірних послідовників на дуже ризиковані завдання, людина, яка криється від усіх і не спішить розкривати власні почуття - перед очима його колишніх друзів, в яких він сам давно вже не вірить, постає зовсім іншим: самотнім, загубленим і зляканим хлопчиком, який відчуває себе зрадженим і прагне звільнитися з-під контролю Вавилону, адже цей контроль робить і так спустіле життя колишніх членів банди Вольтс зовсім позбавленим сенсу. Саме їхня віра врешті-решт рятує його, віра в людину, яка майже ні на мить не відкрилася їм, розуміння таких глибин його душі, в які він сам не міг зазирнути... Мені здається, в реалі такого порозуміння між людьми, один з яких всіляко закривається від будь-яких спроб порозуміння, просто неможливе. А в Бекерсах воно є, і це чудово.
Будуть, звісно, люди, яким така "неприродна" світлість серіалу (хоча це в гармонійному завершенні він світлий, а окремі епізоди далеко не з одного позитиву складені, й атмосфера у більшості серій досить напружена й якраз-таки "темна"..) видасться чимось мало не нездоровим, бо нам зараз подавай бед-енди, інакше нереалістично і взагалі, "злюки" рулять, хай прибуде темрява! Що ж, кожному своє, якщо є бажання гратися в "темряви сили панують над світом, дай і собі підсоблю динамітом" ( соррі, саме придумалося! ^.^` ), я вам тут не порадник, хоча готичне аніме люблю й поважаю, але не впадаю в таку клініку -_-" Значно легше захоплюватися жорстокістю й злом, ніж спробувати зробити свій вклад у протилежну справу, чи хоча б повірити хай на деякий час, що це ще можливо. Що ж, люди піддаються слабкостям, але герої "Бекерсів" - не зовсім люди, може тому вони приходять від темряви до світла, а не навпаки? (це жарт, зовсім не через це, а тому, що це аніме ;D )
...Втім, любителів темних, загадкових і небезпечних особистостей чекає приємний сюрприз в обличчі Акабане Куродо, Д-ра Шакала (Jackal), серіального харизматичного маніяка, який вбиває, бо йому це подобається, і знаходиться у постійному процесі пошуку гідного супротивника, битва з яким нарешті надасть йому можливість пізнати самого себе, осягнувши справжні розміри власної сили. Він виголошує філософські сентенції, розмірковує над природою зради та інших подібних понять (до речі, це чи не він підмітив щодо християнства, що без зрадника не було б і месії, бо без зради не відбулося б воскресіння - те, про що й зараз сперечаються у зв`язку зі "сплиттям" "Євангелія від Юди"... так от, манга ГБ почала виходити з 2000 року, коли був серіал, я не знаю, але дуже навіть може бути, що в ньому ця думка про особливу роль Юди прозвучала ще до того, як те "5-те євангеліє" стало відоме широкому загалові...), але сам нікого не зраджує, бо ні з ким не зближується... Він просто виконує свою роботу, й виконує бездоганно. А чим його витончені ігри завершаться, я вам не скажу, бо цей спойлер вийде надто спойлеристим навіть як на мене ;-Р ...До речі, палке бажання дістати серіал у мене виникло саме після того, як, здається, на vampire-vault.narod.ru я прочитала про існування супер-сугойного маніяка з шонен-айними нахилами (не вірте, нема в нього нахилів, хоча 39-та серія... *^_~*)... Зізнаюся щиросердно: я фан холоднокровних філософськи налаштованих маніяків із почуттям гумору. Все, про що я думала, поки шукала серіал, був "Акабане, Акабане, Акабане!!"... Було це мало не рік тому (може, більше, може, ні - в мене топографічно-хронологічний кретинізм з раннього дитинства), аніме я отримала з місяць назад і жадібно на нього накинулася ("Нарешті я його побачу!!!")... Гм. Так, Акабане Куродо зараз на 3-му місці в моєму списку улюблених героїв (після Бана і Казукі)... але, якщо чесно, коли я додивилася серіал до моменту його появи, то вже давно благополучно забула про його існування ^_^``
Ну, так чи інак, а на цьому свій довгий-довгий потік несвідомості я завершую й зазначаю, що тепер інфу про Д-ра Шакала шукаємо ось за цією адресою ( нашому Акабанчику - тисяча вибачень, не виймайте свої сто-з-чимось скальпелів, докторе, мені й одного вистачить... - вже виділили персональну сторінку! так тримати, маніяки! ^_- ): akabane.narod.ru А про інших не зовсім адекватних створінь та їхніх (таких самих... - не бийте капцями, це я нариваюся) прихильників вам розповість сторінка тієї ж авторки www.chi-no-mizu.narod.ru

Збиралася вже завершувати, але... Я вже зрозуміла, що з перекладом інструкцій ЖЖ українською існують певні проблеми... Але все одно не може не викликати посмішки такий "перл" (надибала сьогодні): "Ми гордуємо тим, що намагаємося надати користувачам якомога більше свободи слова..." Гордуємо!:-D Це типу "пишаємося". Добре хоч тільки гордують, а не гидують, наприклад (хоча значення близькі...)!
Отже, тут я кажу свій гуд-бай і викладаю наостанок декілька

картинок моїх улюблених героїв=)))